19 лютого 2015 року м. Київ К/800/52324/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області про скасування припису, -
У липні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив скасувати припис від 19.06.2013 року №05-01-008/0017-0012.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року, позов задоволено частково.
Скасовано припис Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області (далі - Інспекція) від 19.06.2013 року №05-01-008/0017-0012 в частині пунктів 1, 2, 4, 5 і 7. В решті позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і ухвалити нове судове рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Інспекції від 22.03.2013 року №31 та направлення на перевірку від 29.04.2013 року №04-857/13 відповідачем було проведено перевірку Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - ДП «Донецька залізниця») щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування, про що складено акт №05-01-008/0017.
За результатами перевірки було прийнято припис від 19 червня 2013 року №05-01-008/0017-0012, яким приписано:
- привести оплату праці в ДП «Донецька залізниця» та її структурних підрозділах у відповідність до вимог ст.ст. 96, 97 КЗпП України, ст.ст. 5, 7, 11 Закону України «Про оплату праці»;
- визначити конкретні дати виплати заробітної плати у відповідності до вимог ст. 29 Закону України «Про оплату праці»;
- забезпечити надання чергових щорічних відпусток працівникам, у тому числі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та іншим працівникам за попередній період часу, в тому числі використання ненаданих відпусток у відповідності до вимог ст. 80 КЗпП України;
- забезпечити повідомлення працівників про конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, відповідно до вимог ч. 5 ст. 79 КЗпП України;
- нарахувати та сплатити за час фактичного простою 01.02.2013 року; 08.02.2013р., 15.02.2013р., 22.02.2013р. 769 працівникам згідно зі ст. 113 КЗпП України;
- привести режим роботи працівників апарату госпрозрахункової служби перевезень Донецької залізниці у відповідність до вимог ст.ст. 50, 58, 59 КЗпП України;
- щомісячно повідомляти Інспекцію про стан приведення посадових окладів і тарифних ставок працівників ДП «Донецька залізниця» та її структурних підрозділів.
Згідно п. 4 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 року №262 (далі - Положення), Укрзалізниця здійснює заходи, спрямовані на створення безпечних умов праці, соціальний захист працівників залізничного транспорту, впровадження єдиної системи оплати їхньої праці, поліпшення житлових і культурно-побутових умов.
Відповідно до п. 6 Положення Укрзалізниця в межах своєї компетенції видає накази, обов'язкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організує та контролює їх виконання.
Листом Державної адміністрації залізничного транспорту України у зв'язку з веденням в дію з 1 квітня 2011 року наказу Укрзалізниці від 24.03.2011 року №098-Ц «Про вдосконалення організації заробітної плати і введення нових тарифних ставок і посадових окладів працівників залізничного транспорту» повідомлено начальникам залізниць, керівникам підприємств, установ та організацій, підпорядкованих Укрзалізниці та їх відокремлених підрозділів переглянути штатні розписи, встановлюючи посадові оклади в межах схеми посадових окладів, з урахуванням кваліфікації, ділових якостей працівників обсягу і складності виконуваних робіт.
З урахуванням наказу Укрзалізниці від 24.03.2011 року №098-Ц було прийнято накази про підвищення годинних тарифних ставок та посадових окладів: від 17.06.2011 року №293-Ц, від 26.09.2011 року №540-Ц, від 25.04.2012 року №152-Ц, від 05.09.2012 року №320-Ц.
У відповідності до ст. 5 Закону України Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів.
Відповідно до ст. 11 цього Закону мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати як мінімальні гарантії в оплаті праці визначаються генеральною угодою.
Статтею 14 цього Закону передбачено, що договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Згідно п. 3.1 Колективного договору позивач повинен здійснювати підвищення заробітної плати шляхом перегляду тарифних ставок та посадових окладів із збереженням міжрозрядних та міжпрофесійних співвідношень у відповідності з державними та галузевими нормативно-правовими документам.
Пункт 3.2 Колективного договору встановлено, що оплату праці працівників дороги здійснювати у відповідності до наказу Укрзалізниці «Про вдосконалення організації заробітної плати і введення нових тарифних ставок і посадових окладів працівників залізничного транспорту», який є невід'ємною частиною Галузевої угоди та Колективного договору.
Позивачем не було підписано ні Галузевої угоди, ні Регіональної.
Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що при визначені коефіцієнтів тарифних ставок і посадових окладів позивач правильно керувався наказами Укрзалізниці та приписами колективного договору, орієнтуючись на галузеві особливості підприємства, а не на регіональні.
Відповідно до ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Спільними постановами керівництва залізниці та Дорпрофсоюзу (Доржонього комітету профспілки Донецької залізниці) від 11.12.2013 року №16, 15.01.2013 року №17, від 14.03.2013 року №19 передбачено здійснювати виплату заробітної плати: 1 частину (заробітна плата за першу частину місяця) - з 17- по 22 число поточного місяці, ІІ частину - з 02 по 07 число місяця, наступного за звітним.
Будь-яких порушень з боку позивача щодо визначення строків виплати заробітної плати судами не було встановлено.
Частиною 5 ст. 79 КЗпП передбачено, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Судами також встановлено, що позивач повідомляв працівників про період надання щорічної відпустки.
У відповідності до ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Час простою з вини працівника не оплачується.
Статтею 84 КЗпП України визначено, що у випадках, передбачених ст. 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.
З матеріалів справи вбачається, що 769 працівників підприємства у ті ж самі дні просили надати відпустки без збереження заробітної плати.
Відповідачем не доведений факт того, що дні, в які працівники підприємства брали відпустку без збереження заробітної плати, були днями простою, підставами якого були обставини, визначені у ст. 113 КЗпП.
Згідно ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, а при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 58 КЗпП).
Відповідно до ст. 61 КЗпП підсумований облік робочого часу запроваджується на безперервно діючих підприємствах, в установах і організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або тижнева тривалість робочого часу.
Для працівників диспетчерського апарату служби перевезень в зв'язку із специфікою роботи залізничного транспорту Правилами внутрішнього трудового розпорядку встановлений підсумований облік робочого часу.
При підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого ст. 50 та 51 КЗпП.
Методичними рекомендаціями щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці України від 19 квітня 2006 року №138, визначено, що виходячи з виробничих потреб, роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації або в колективному договорі може встановлювати з урахуванням характеру і умов праці тривалість роботи протягом дня за підсумованим обліком робочого часу до 12 годин робочого часу на зміну. Не рекомендується встановлювати продовжену тривалість робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці (п. 4 Методичних рекомендацій).
В окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але не менше, як 12 годин на добу. На умовах, визначених колективним договором, невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і можуть бути надані як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду (п. 8 Методичних рекомендацій).
Диспетчер поїзний 2 групи ОСОБА_7, ОСОБА_8, диспетчер поїзний 1 групи ОСОБА_9, диспетчер поїзний ОСОБА_10 працювали з тривалістю щоденного відпочинку між змінами не менш як 12 годин на добу, а отже з урахуванням приписів вказаних Методичних рекомендацій відсутні порушення вимог трудового законодавства.
З огляду на те, що судами встановлено необґрунтованість пунктів 1, 2, 4, 5, 6 припису від 19 червня 2013 року №05-01-008/0017-0012, відсутні і підстави для виконання позивачем п. 7 припису, оскільки вимоги п. 7 припису є похідними від попередніх пунктів.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і: В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко
І.В. Штульман