20 січня 2015 року м. Київ В/800/253/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючої:Блажівської Н.Є.,
Суддів: Борисенко І.В., Лосєва А.М., Рибченка А.О., Федорова М.О.,
перевіривши заяву Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 грудня 2014 року
у справі №811/3484/13-а (К/800/53166/15 - номер справи в суді касаційної інстанції)
за позовом Фермерського господарства «Віола»
до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції
Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 грудня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі №811/3484/13-а за позовом Фермерського господарства «Віола» до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, відповідач звернувся до Верховного Суду України з заявою про її перегляд та просив допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію постанови Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2014 року у справі № 2а/0270/1592/12 та зазначає, що у вказаній справі та у даній справі Вищий адміністративний суд України, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків за аналогічних обставин.
Разом з тим, як слідує зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 грудня 2014 року, підставою для відмови у відкритті касаційного провадження був висновок суду про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для перевірки викладених в ній доводів матеріалами справи.
Суд касаційної інстанції в ухвалі Вищого адміністративного суду України, про перегляд якої подано заяву, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на те, що наявність нарахованої та несплаченої пені в розмірі 0,13 грн., яка виникла станом на 1 січня .2013 року, не може бути підставою для позбавлення позивача права на підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2013 рік, оскільки даний борг є незначним та таким, що свідчить про добросовісність позивача щодо своєчасної та повної сплати податкових зобов'язань, які виникали перед Державою протягом 2012 року.
В рішенні Вищого адміністративного суду України, яке подане на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції виходив із інших, відмінних, ніж в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, обставин.
Вимоги статті 237 Кодексу адміністративного України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
За таких обставин підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні, оскільки з доданої до заяви копії ухвали Вищого адміністративного суду України, про перегляд якої ставиться питання, та постанови Вищого адміністративного суду України, на яке посилається заявник, відсутнє неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, при вирішенні спору у подібних правовідносинах. Правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Відмовити Маловисківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в допуску для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду від 5 грудня 2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. Є. Блажівська
Судді І.В. Борисенко А.М. Лосєв А.О.Рибченко М.О.Федоров