"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/59189/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Булат»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014
у справі № 2-а-2579/10/1970
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Булат»
до Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі Тернопільської області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Відкрите акціонерне товариство «Булат» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі Тернопільської області № 0000732301/0 та № 0000742301/0 від 21.12.2009.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 позовні вимоги задоволено; скасовано спірні податкові-повідомлення рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач погодився з висновком суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції та винесення постанови про задоволення апеляційної скарги податкового органу.
Також відповідачем подано клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі Тернопільської області на правонаступника - Гусятинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (Теребовлянське відділення).
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ВАТ «Булат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за періоди з 01.01 до 31.12.2003 та з 01.01.2007 до 30.09.2009, складено акт № 1303/2301/00907438 від 11.12.2009, в якому зафіксовано порушення: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 20.1 ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2008 по 30.09.2009 в розмірі 494 034,30 грн.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2008 по 30.09.2009 на загальну суму 387 836 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 21.12.2009 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000732301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 741 051 грн., в т.ч.: 494 034 грн. основного платежу та 247 017 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0000742301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану в розмірі 581 754 грн., в т.ч.: 387 836 грн. основного платежу та 193 918 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Підставою для прийняття оскаржуваних рішень став висновок податкового органу про те, що придбаний платником податків товар (станки, труби, обладнання тощо) використовувався не як сировина, а як обладнання для виконання фрезерних, токарних робіт та прокладання трубопроводів, в зв'язку з чим останнім неправомірно сформовано податкову звітність за перевіряємий період.
Також судами встановлено, що відповідно до довідки ЄДРПОУ, статуту товариства та статистичних звітів основним видом діяльності позивача є лиття чавуну та сталі.
Для здійснення господарської діяльності товариством на підставі договорів були придбані товари (станки, труби, обладнання тощо) у ТОВ «Трансмет», ПП «Према», ТОВ «Вторсировина», які спочатку обліковувались в бухгалтерському обліку, як товари, а в подальшому змінили свою ідентифікацію на запаси, які використані в зв'язку з тим, що містять підвищений вміст кремнію, марганцю, фосфору, хрому для виготовлення чавунних виробів.
З податкових та видаткових накладних, наданих контрагентами, вбачається що одиницею вимірювання товару є тонни та ціна визначена за тону, що підтверджує використання придбаного товару як сировини, а не як обладнання. Крім того, з вказаними товарами не передавалась документація по експлуатації, технічні паспорти, які повинні додавати у випадку придбання обладнання або станків.
Окремо, позивачем здійснювалась закупівля металобрухту чавунного в контрагента ТОВ «Трансмет», що підтверджується видатковою накладною № РН-0000401 від 10.07.2008 в графі товар зазначено «брухт чавунний № 1 вид 26», та закупка обладнання і металоконструкції, які були у використанні (податкова накладна № РН-0000397 від 08.07.2008). Ціна по зазначеним накладним на брухт чавунний та обладнання і металоконструкції не відрізняється.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що товар (станки, труби, обладнання тощо) придбаний як сировина для подальшого використання при виготовленні власної продукції; вартість вторинної сировини, отриманої від переробки труб чавунних б/к, станків чавунних б/к, обладнання б/к відповідає їх закупівельній вартості; податок на додану вартість, оплачений в ціні придбаного товару, надає платнику право на включення до податкової звітності відповідних податкових періодів суми сплаченого податку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що використаний для виготовлення чавуну брухт чорних металів, рівноцінний його реалізації або іншому списанню, ліквідації, проте за своїми характерними властивостями відрізняється від придбаних товарних запасів: станків, труб, обладнання, плитки, а тому в бухгалтерському і податковому обліку вартість придбаних запасів-товарів не може прирівнюватись з їх вартістю в якості металобрухту, а тому первинна вартість придбаних та невикористаних в господарській діяльності товарів-запасів з їх призначенням не підлягає включенню до складу валових витрат та суми податку на додану вартість, сплачені в ціні таких товарів суми податку на додану вартість не підлягали включенню до складу податкового кредиту; позивачем в оподатковуваних операціях в межах своєї господарської діяльності використано брухт чорних металів, операції з яким протягом 2008 року звільнялись від оподаткування, в зв'язку з чим позивач не мав права нараховувати податковий кредит з податку на додану вартість по цих операціях.
Проте, суд касаційної інстанції з таким висновком апеляційного адміністративного суду погодитись не може, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки.
Відповідно до п. 5.11 ст. 5 зазначеного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про металобрухт» металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.
Отже, для переведення виробів до категорії металобрухт потрібно рішення власника, що, в даному випадку, відсутнє, а також відсутні і відповідні документи щодо приналежності товару (станки чавунні, обладнання, труби тощо) до металобрухту.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі визначеній в податкових накладних, придбання товарів з метою використання у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, що в даному випадку встановлено матеріалами справи.
На основі зазначеного, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям з вищевказаними контрагентами, є таким, що не підтверджений належними доказами та спростований матеріалами справи, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.
Зазначене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи викладене, касаційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Булат» підлягає задоволенню, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 - скасуванню, а постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 - залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі Тернопільської області її правонаступником - Гусятинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (Теребовлянське відділення).
Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Булат» задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 скасувати та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.05.2011.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний