18 лютого 2015 року м. Київ К/800/53724/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Зайцева М.П.,
суддів: Веденяпіна О.А., Костенка М.І.,
секретаря - Загороднього А.А.,
за участю представника позивача - Чижа С.С.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі № 813/2611/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Юнітек» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Юнітек" (далі - ТОВ "Юнітек") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000052210 від 09 січня 2014 року, № 0000042210 від 20 січня 2014 року, № 0000072210 від 21 січня 2014 року, які винесені на підставі акту перевірки ДПІ у Жовківському районі № 165/22-10/22356163 від 11 жовтня 2013 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000052210 від 09 січня 2014 року, № 0000042210 від 20 січня 2014 року та № 0000072210 від 21 січня 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1 583,76 грн., в тому числі 1 399,04 грн. основного платежу та 184,75 грн. штрафних санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Юнітек" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року податковим органом складено акт від 11 жовтня 2013 року №165/22-10/22356163.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 листопада 2013 року №0001712210 та №0001722210, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 10 260 789,30 грн. та з податку на додану вартість в сумі 29 415,50 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управлінням Міндоходів у Львівській області від 09 січня 2014 року за №181/10/10-8005/18 дані податкові повідомлення-рішення були скасовані, збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 444,00 грн., з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем на 1 399,04 грн., за штрафними санкціями згідно з пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в сумі 184,72 грн. та штрафними санкціями відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України ПК України в сумі 340,00 грн. за неподання розрахунку (звіту) податкових зобов'язань нерезидентів за 3 та 4 квартал 2011 року.
На підставі вказаного рішення Головне управління Міндоходів у Львівській області надіслано податкові повідомлення-рішення №0000052210 від 09 січня 2014 року, №0000042210 від 20 січня 2014 року, №0000072210 від 21 січня2014 року.
Судами встановлено, що позивач здійснював імпорт послуг (надання послуг нерезидента по перевезенню товарів в міжнародному сполученні) з нерезидентом: ОСОБА_2, який здійснює господарську діяльність під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", Польща.
Відповідно до контракту від 01 вересня 2010 року плата за перевезення товару здійснюється на підставі рахунків-фактури та у валюті Євро. За надані нерезидентом послуги ТОВ "Юнітек" проведено виплату доходів нерезиденту з джерелом походження з України у вигляді фрахту, що сплачується за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом протягом періоду, що перевірявся на загальну суму 2 185,00 Євро, що становить 23 317,09 грн. по курсу НБУ на день здійснення виплат.
Згідно з пунктом 160.5 статті 5 Податкового кодексу України сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.
При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту. Особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.
Відповідно до положень Конвенції між Урядом України та Урядом республіка Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка була підписана Україною 12 січня 1993 року та набрала чинності для України з 11 березня 1994 року, податок на прибуток підприємств включений в перелік податків на які поширюється ця Конвенція.
Згідно з пунктом 1 статті 8 Конвенції прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.
Судом встановлено те, що вказаним вище іноземним контрагентом позивача доходи отримувались за надання послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, відтак оподаткування таких доходів повинно було відбуватись з урахуванням положень вказаної Конвенції.
В матеріалах справи міститься довідка про податкову резиденцію, відповідно до якої ОСОБА_2 з 17 травня 1994 року є резидентом Польщі та несе повну податкову відповідальність за сукупний дохід в рамках Договору між Республікою Польща та Україною про уникнення подвійного оподаткування.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000072210 від 21 січня 2014 року в цій частині є неправомірним і підлягає скасуванню.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Юнітек" у січні та квітні 2011 року подано до податкового органу уточнюючі розрахунки (№ 9000130341 від 28 січня 2011 року та № 9001056238 від 12 квітня 2011 року) податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 року шляхом уточнення різниці та від'ємного значення звітного податкового періоду, що підлягає включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму двох, не включених раніше, сум сплаченого податку на додану вартість згідно з митними деклараціями (№ 10031 від 20 грудня 2010 року та № 10156 від 30 грудня 2010 року) в сумі 19 067,00 грн. та 100 826,00 грн.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), який діяв станом на грудень 2010 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є операції з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.
Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства (пункт 4.3 Закону).
Згідно з підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті, тобто дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач мав право на відображення у складі податкового кредиту за грудень 2010 року сум податку на додану вартість, сплаченого при ввезенні у цей період на митну територію України товарно-матеріальних цінностей згідно з належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями.
Перевіркою також встановлено порушення позивачем вимог пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України. Так, ТОВ "Юнітек" не було самостійно проведено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за результатами списання товарно-матеріальних цінностей, сума податку на додану вартість за придбання яких раніше була відображена ним у складі податкового кредиту, на загальну суму 9 089,52 грн.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із пункту 189.1 статті 189 кодексу у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
За положеннями пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу).
Таким чином, при списанні товарно-матеріальних цінностей (в тому числі зіпсованих), які вже не можуть бути використані в межах його господарської діяльності, платник податків повинен був у податковому періоді, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою та відобразити таку операцію у податковій звітності.
ДПІ надано розрахунок донарахованих сум та фінансових санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000052210 від 09 січня 2014 року. Вказаний розрахунок не дає можливості встановити суму донарахованого грошового зобов'язання відповідно до виявлених перевіркою порушень податкового законодавства, оскільки містить розбіжності в сумах основного платежу та не дає можливості встановити правильність визначення розміру штрафної санкції, а також розмежувати порушення чи період за які така санкція застосована.
Відповідачем не надано також обґрунтувань, з посиланням на висновки акту перевірки, щодо підстав збільшення грошового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість в сумі 444,00 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000042210 від 20 січня 2014 року.
Оскільки, в даному випадку, не можна виокремити, ідентифікувати, визначену податковим повідомленням-рішенням № 0000052210 від 09 січня 2014 року суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій (штрафів), яка визначена контролюючим органом правомірно, колегія суддів погоджується з тим, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в цілому.
Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: