05 лютого 2015 року м. Київ К/9991/53973/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Моторного О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року
у справі № 2-а-4081/12/2070
за позовом Приватного підприємства «Екобуд-25»
до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Екобуд-25» (далі - ПП «Екобуд-25»; позивач) до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Харківська ОДПІ Харківської області ДПС; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0011292340 від 17 лютого 2012 року та № 0011302340 від 17 лютого 2012 року.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, Харківська ОДПІ Харківської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Крім того, Харківською ОДПІ Харківської області ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Харківської ОДПІ Харківської області ДПС на Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ПП «Екобуд-25» з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за липень - вересень 2010 року, лютий - вересень 2011 року за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Ліон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокер-Класік», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівництво Пан-Україна», Приватним підприємством «ОВД-трейд», Приватним підприємством «Хармарт», за результатами якої складено акт № 182/234/34785100 від 31 січня 2012 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011302340 від 17 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 549 995,75 грн. (514 498,00 грн. - основний платіж, 35 497,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0011292340 від 17 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 491 484,75 грн. (434 009,00 грн. - основний платіж, 57 475,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні робіт з дослідження умов праці, робіт з реконструкції об'єктів, монтажних та демонтажних робіт, а також обладнання в ТОВ фірми «Ліон», ТОВ «Брокер-Класік», ТОВ «Будівництво Пан-Україна», ПП «ОВД-трейд», ПП «Хармарт» з огляду на фіктивний характер здійснення розглядуваних господарських операцій.
Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів перевірок (неможливості проведення зустрічних звірок) зазначених суб'єктів господарювання, в яких вказано про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, неперебування постачальників позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про те, що укладені названими юридичними особами з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.
Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.
Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем робіт та обладнання в ТОВ фірми «Ліон», ТОВ «Брокер-Класік», ТОВ «Будівництво Пан-Україна», ПП «ОВД-трейд», ПП «Хармарт» підтверджується належним чином складеними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), локальними кошторисами, договірними цінами, відомостями ресурсів, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, витягами з журналу виданих товариством довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками, а також доказами подальшого використання придбаних у контрагентів робіт та обладнання у власній господарській діяльності, а саме - їх передачі третім особам у рамках виконання договірних зобов'язань.
Сумнівів щодо достовірності цих документів у відповідача під час здійснення перевірки не виникло, про що вказано в акті № 182/234/34785100 від 31 січня 2012 року.
Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Замінити в даній справі відповідача - Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби її правонаступником - Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.
Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Моторний О.А.