05 лютого 2015 року м. Київ К/9991/26389/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Моторного О.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року
у справі № 2а-6493/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Телеком»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Телеком» (далі - ТОВ «Восток Телеком»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000180818/0 від 17 листопада 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Восток Телеком» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Восток Телеком» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р. Груп» за квітень 2009 року, за результатами якої складено акт № 4095/18-010/30184815 від 08 листопада 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000180818/0 від 17 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 389 550,00 грн. (259 700,00 грн. - основний платіж, 129 850,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.
Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у ТОВ «С.Дж.Р. Груп» робіт (послуг) з оптимізації мережі стільникового радіозв'язку стандарту СDМА, з підстав нікчемності договору підряду № А34-98-п від 16 березня 2009 року, укладеного між названим суб'єктом господарювання та позивачем.
Зокрема, обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на пояснення директора контрагента позивача - ОСОБА_3 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності товариства, відсутність у ТОВ «С.Дж.Р. Груп» необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування товариства за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також невідповідність нарахованого ТОВ «Восток Телеком» податкового кредиту сумам податкових зобов'язань постачальника.
Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем робіт (послуг) з оптимізації мережі стільникового радіозв'язку стандарту СDМА (проведення робіт із зміни азимутів та механічних кутів антен базових станцій) у ТОВ «С.Дж.Р. Груп» підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими переліком підрядних робіт, графіком виконання робіт, актами виконаних робіт, податковими накладними, що, зокрема, податковим органом не заперечується, як і не заперечується, що понесені ТОВ «Восток Телеком» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.
Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів про відсутність у контролюючого органу в наведеному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваного акту індивідуальної дії слід визнати правильним.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Моторний О.А.