05 лютого 2015 року м. Київ К/9991/57653/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Моторного О.А.
за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ»
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року
у справі № 2а-4652/11/1470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року, відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ» (далі - ТОВ «РАНГ»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000433800 від 01 червня 2011 року.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ТОВ «РАНГ», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Крім того, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РАНГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за півріччя 2010 року, в тому числі за другий квартал 2010 року, та з податку на додану вартість за червень 2010 року при проведенні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільвер Дрім», за результатами якої складено акт № 593/38/13863642 від 16 травня 2011 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000433800 від 01 червня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 748 862,50 грн. (999 350,00 грн. - основний платіж, 749 512,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні придбаного в ТОВ «Сільвер Дрім» дизельного палива в кількості 869 тонн, з огляду на безтоварність проведеної господарської операції.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідної операції належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про її обсяг та зміст.
При цьому обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є особою, яка зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.
В розглядуваній ситуації на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за проведеною з ТОВ «Сільвер Дрім» операцією позивачем долучено до матеріалів справи лише видаткову та податкову накладні.
Доказів оплати дизельного палива товариством не представлено. Станом на час розгляду справи в судових інстанціях у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість перед контрагентом, яким, в свою чергу, жодних дій з метою стягнення боргу (направлення претензії, звернення з позовом до суду тощо) не здійснювалось.
Крім того, ТОВ «РАНГ» не надано документів на підтвердження транспортування нафтопродуктів, їх зберігання у процесі виконання спірної поставки, прийняття товариством товару за кількістю та якістю відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.
Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо відсутності у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, свідчать про обґрунтованість висновку судів попередніх станцій про відсутність фактичного виконання господарської операції з придбання ТОВ «РАНГ» дизельного палива в ТОВ «Сільвер Дрім» та, відповідно, правомірність прийнятого контролюючим органом оскаржуваного акту індивідуальної дії.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Замінити в даній справі відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНГ» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Моторний О.А.