"17" лютого 2015 р. м. Київ К/800/62039/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.
Суддів -Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
при секретарі -Гуловій О.І.
за участю представника:позивача - Кравцов Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргоюДержавного підприємства «Придніпровська залізниця»
напостанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року
у справі№826/8799/13-а
за позовомДержавного підприємства «Придніпровська залізниця»
до1. Міністерства освіти і науки України, 2. Міністерства фінансів України,
третя особаДержавна казначейська служба України
прозобов'язання вчинити певні дії
Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось з позовом до Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України, третя особа - Державна казначейська служба України, в якому просило:
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України розробити бюджетний запит з пропозицією та відповідним обґрунтуванням щодо виділення бюджетних коштів у сумі 16 645 725,38 грн. для компенсації витрат Державного підприємства «Придніпровська залізниця», пов'язаних з наданням студентам вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів пільгового проїзду залізничним транспортом за 2012 рік для подання Міністерству фінансів України та подальшого включення до проекту Державного бюджету України;
- зобов'язати Міністерство фінансів України включити бюджетний запит Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України з пропозицією та відповідним обґрунтуванням щодо виділення бюджетних коштів у сумі 16 645 725,38 грн. до пропозиції проекту Державного бюджету України для компенсації витрат Державного підприємства «Придніпровська залізниця», пов'язаних з наданням студентам вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів пільгового проїзду залізничним транспортом за 2012 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міністерством освіти і науки України не відшкодовано в повному обсязі збитки від використання пільгового тарифу на перевезення залізничним транспортом студентів денної форми навчання вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів (в розмірі половини вартості квитка), згідно укладеного між позивачем та відповідачем-1 Договору.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Договір про розрахунки за надані послуги по перевезенню залізницею студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних закладів № ПР/Л-12117/НЮдч від 09.02.2012р. був укладений на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1999р. № 541 «Про затвердження Порядку надання пільгового проїзду студентам вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учням професійно-технічних навчальних закладів у міському і приміському пасажирському транспорті та міжміському автомобільному і залізничному транспорті територією України».
Предметом даного Договору є взаємовідносини сторін щодо відшкодування Міністерством освіти і науки України ДП «Придніпровська залізниця» збитків за використання пільгового тарифу на перевезення залізничним транспортом студентів денної форми навчання вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів (у розмірі половини вартості квитка).
Відповідно до пункту 2.1.1 вищевказаного Договору Залізниця здійснює перевезення студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів в рахунок передбачених бюджетом асигнувань у загальних і плацкартних вагонах, приміського і міжміського сполучення за умови придбання студентами та учнями проїзних документів (квитків) з оплатою 50 відсотків їх вартості.
Пунктами 2.2.1, 2.2.3 Договору, визначено, що Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України зобов'язується під час складання Державного бюджету України вносити пропозиції про передбачення окремим рядком кошти на витрати, пов'язані з наданням студентам вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учням професійно-технічних закладів пільгового проїзду залізничним транспортом в 2012 році не нижче фактично виконаних перевезень у минулому році; зобов'язується при наявності заборгованості перед Залізницею станом на 31.12.12 р., включити розмір заборгованості у склад проекту кошторису та бюджетних запитів Державного бюджету України на 2013 рік.
Згідно пункту 3.3 Договору Міністерство здійснює перерахування Залізниці коштів, передбачених на компенсаційні виплати, у п'ятиденний строк після надходження їх з Державного бюджету на власні рахунки міністерства.
Протягом 2012 року позивачем здійснено перевезення студентів та учнів професійно-технічних закладів за пільговим тарифом на загальну суму 22 193 725,38 грн. В свою чергу, відповідачем-1 було оплачено лише 5 548 000,00 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, вмотивували свої висновки тим, що зобов'язання, взяті розпорядниками коштів Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів, а тому неотримання коштів з Державного бюджету України не створює у Міністерства освіти і науки України обов'язку щодо їх перерахування позивачу, тому й примусове виконання зазначеного обов'язку в силу закону не допустиме.
Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасним, враховуючи наступне.
Згідно п. 4 Порядку № 541 кошти на пільговий проїзд студентів та учнів у міському транспорті передбачаються у відповідних місцевих бюджетах, у приміському і міжміському автомобільному транспорті - у кошторисах видатків навчальних закладів, у залізничному транспорті - централізовано у державному бюджеті для Міністерства освіти і науки України.
Відповідно до пп.3 п.4 Положення про МОН України, затвердженого Указом Президента України №240/2013 від 25.04.2013 року, МОН України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, погоджує проекти законів, інших актів законодавства, які надходять на погодження від інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, готує в межах повноважень висновки і пропозиції до проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проектів законів, внесених на розгляд Верховної Ради України іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Бюджетного кодексу головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують складання бюджетних запитів для подання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, відповідно до вимог інструкції з підготовки бюджетних запитів, з урахуванням звітів про виконання паспортів бюджетних програм, а також висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, у терміни та порядку, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.
Статтею 36 БК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, на предмет його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу, у тому числі на підставі звітів про виконання паспортів бюджетних програм, висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, член Кабінету Міністрів України, відповідальний за формування та реалізацію державної бюджетної політики, або особа, яка виконує його обов'язки, приймає рішення про включення бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України.
На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, готує проект закону про Державний бюджет України.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, під час підготовки проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів для усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. Якщо узгодження не досягнуто, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначеного проекту, який подається Кабінету Міністрів України.
Отже, без дотримання вищевказаної процедури включення заборгованості в розмірі 16 645 725,38 грн. за 2012 рік згідно Договору до проекту Державного бюджету України неможливе.
Разом з тим, зобов'язання Міністерства фінансів України включити бюджетний запит Міністерства освіти і науки України з пропозицією та відповідним обґрунтуванням щодо виділення бюджетних коштів у сумі 16 645725,38 грн. до пропозиції проекту Державного бюджету України є, на думку суду, втручанням до дискреційних повноважень органу державної влади.
Крім того, при новому розгляді судами необхідно з'ясувати правову природу правовідносин що склались між сторонами у даній справі та встановити в якій спосіб підлягають відшкодуванню витрати суб'єкта господарювання на виконання договору з надання студентам вищих навчальних закладів пільгового проїзду пасажирським транспортом.
Отже, судова колегія дійшла висновку, що рішення судів вимогам ст.159 КАСУ не відповідають. Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій. Відповідно до приписів ст. 220 КАС України допущені порушення не можуть бути перевірені і усунуті судом касаційної інстанції.
З огляду на викладене, судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справу суду належить усунути недоліки, викладені у мотивувальній частині ухвали і правильно застосувати до спірних правовідносин норми процесуального права.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: