"17" лютого 2015 р. м. Київ К/800/22141/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до прокуратури м. Києва, прокуратури Подільського району м. Києва про визнання бездіяльності протиправною,
У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів. Просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо розгляду його заяви від 16 травня 2011 року про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб Київської міської ради за ст. 382 КК України.
Посилався на те, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 6 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 року, його скаргу на бездіяльність прокуратури м. Києва щодо неприйняття рішення в порядку, передбаченому ст. 97 КПК України, за заявою від 16 травня 2011 року залишено без задоволення з тих підстав, що вказана заява розглянута прокуратурою згідно Закону України «Про звернення громадян».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідачів щодо розгляду заяви ОСОБА_4 від 16 травня 2011 року. Стягнуто на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 32 грн. 19 коп.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та закриття провадження у справі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
У п. 4.2 Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб органів міліції, прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 у заяві від 16 травня 2011 року (а.с. 15), адресованій прокурору м. Києва, просив порушити кримінальну справу за ст. 382 КК України стосовно посадових осіб Київської міської ради.
За статтею 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані: приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню (частина перша); не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю (частина друга); вжити всіх можливих і необхідних заходів реагування у зв'язку з такими заявами і повідомленнями (частини третя, четверта, п'ята).
В рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп зазначено, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. До того ж імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Отже, компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені і підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
Крім того, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 лютого 2013 року (справа № 5-294км13) скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 6 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_4 на бездіяльність прокуратури м. Києва щодо неприйняття рішення за його заявою від 16 травня 2011 року в порядку, передбаченому ст. 97 КПК України, а справу направлено на новий судовий розгляд.
Проте, вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За таких обставин, коли справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року скасувати, провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до прокуратури м. Києва, прокуратури Подільського району м. Києва про визнання бездіяльності протиправною закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк