"24" лютого 2015 р. м. Київ К/800/21128/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
секретаря судового засідання Гулової О. І.,
за участю: представників позивача - Чернюшок В. І., Чернюшка І. Г.,
представника відповідача - Бакума С. Ю.,
представника третьої особи - Дьякова Д. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства "ВІМФ" до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Металіст" про скасування рішення,
встановив:
Приватне підприємство "ВІМФ" звернулось з позовом до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області про скасування рішення від 25 грудня 2001 року № 113.9-19-ХХІІІ «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення комплексу утилізації побутових відходів на сміттєзвалищі в с. Проліски ТОВ фірмі «Металіст».
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2013 року позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року скасовано постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2013 року та прийнято нове рішення про відмову в задоволені позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської області звернулась з касаційною скаргою, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції
Заперечень на скаргу не надійшло.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що в 1993 році позивачу видано Державний акт на право користування землею Б№ 017672, відповідно до якого останньому надано у безстрокове і безоплатне користування 1 га землі для розміщення виробничої бази в межах згідно з планом землекористування.
Відповідно до довідки Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області від 04 серпня 2009 року № 3026-д земельній ділянці, площею 1,0 га, яка знаходиться у користуванні позивача і розташована в межах адміністративної території Київської області Бориспільського району Щасливської сільської ради за адресою с. Проліски, присвоєно кадастровий код:3220888000:03:004:0033.
Рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 25 грудня 2001 року №113.9-19-ХХХІІІ затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ «Фірма «Металіст» в тимчасове користування на умовах оренди строком на 49 років, площею 29,71 га, земель промисловості за рахунок земель запасу сільської ради під розміщення комплексу утилізації побутових відходів та надано зазначену земельну ділянку в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років з правом подальшого викупу.
11 січня 2002 року на підставі зазначеного рішення між Щасливською сільською радою (орендодавець) та ТОВ «Фірма «Металіст» (орендар) укладено договір оренди № 21, відповідно до якого останній приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в адмінмежах Щасливської сільської ради, Бориспільського району, Київської області, площею 29,71 га. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом за № 50. 11 січня 2002 року у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинений запис за № 7.
Не погоджуючись з рішенням від 25 грудня 2001 року № 113.9-19-ХХІІІ «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення комплексу утилізації побутових відходів на сміттєзвалищі в с. Проліски ТОВ фірмі «Металіст», позивач заявив цей позов.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області було визнано адміністративний позов.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки доводи позивача не знайшли свого документального підтвердження.
Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на порушення радою порядку надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Металіст", в межах якої знаходиться земельна ділянка, яка є в користуванні позивача.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Утім підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів у зв'язку з прийняттям оскаржуваного акта.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент винесення оспорюваного акту, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Між тим, розглядаючи справу, суд першої інстанції не з'ясував обставин та не послався на докази, які підтверджували б факт передання належній позивачу земельної ділянки в користування ТОВ "Металіст".
Не може бути єдиною підставою для задоволення позову факт визнання його відповідачем. Відповідно до частини 4 статті 112 КАС України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
В даній справі це стосується прав та інтересів третьої особи.
Суд апеляційної інстанції не виправив помилок суду першої інстанції та, надавши оцінку порядку передачі земельних ділянок, розглянув спір по суті і відмовив в позові.
Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Вказану норму слід розуміти так, що судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАС України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.
Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій.
З урахуванням наведеного, під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребовувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Зокрема, з'ясувати питання, чи має місце порушення землекористування, а саме: порушення меж та накладання земельних ділянок між позивачем та третьою особою відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів.
При цьому такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні ст. 70 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області задовольнити частково.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: