Справа: № 754/20531/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова Є.П. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
25 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.,
Міщука М.С.
при секретарі: Корінець Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами відповідача - управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва та позивача - ОСОБА_3 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2014 року позивач - ОСОБА_3 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва у якому просила:
- визнати неправомірною відмову відповідача у здійсненні перерахунку суми довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок щомісячного грошового утримання, що виплачується судді у відставці, починаючи з 03 червня 2013 року, з врахуванням довідки, наданої Вищим господарським судом України щодо розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та сплачувати його у розмірі 90% від суми 24.847 грн. 20 коп.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19 січня 2015 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_3 - судді у відставці, у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.;
- зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва провести ОСОБА_3 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 06 листопада 2014 року з розрахунку 90% від заробітної плати судді Вищого господарського суду України, згідно Довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Вищим господарським судом України 18 вересня 2014 року за № 09.01-27/357.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва - подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. Відповідач мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Позивач подала апеляційну скаргу у якій просить змінити постанову Деснянського районного суду міста Києва від 19 січня 2015 року в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва провести перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання з 06 листопада 2014 року, а саме скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання - з 03 червня 2013 року. Позивач мотивує свої вимоги тим, що зазначена постанова суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуально права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач була звільнена з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до Постанови Верховної ради України від 20 березня 2008 року № 242-VI «Про звільнення суддів».
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів» в редакції 1992 року (із змінами та доповненнями від 28 грудня 2007 року) її стаж роботи, як судді, на час виходу у відставку складав 34 роки 6 місяців 10 днів, що дає їй право на одержання надбавки за вислугу років.
06 листопада 2014 року позивач звернулась із заявою до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва про перерахування призначеного їй у 2008 році щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці на підставі Закону України «Про судоустрій та статус суддів». При цьому надала довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Вищим господарським судом України 18 вересня 2014 року за № 09.01-27/357, згідно якої суддівська винагорода судді Вищого господарського суду України, який працює на відповідній посаді, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці станом на 01 грудня 2013 року складає 24.847 грн. 20 коп.
Листом від № 6246/09/С-825 від 12 листопада 2014 року відповідачем було відмовлено їй у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з посиланням на ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», яким передбачено, що право на перерахунок суми довічного грошового утримання судді у відставці розповсюджується виключно на суддів Конституційного суду України, а здійснення таких перерахунків суддям судів загальної юрисдикції Законом не передбачено..
Вважаючи відповідь про відмову та доводи відповідача незаконними та необґрунтованими, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
На час звільнення позивача з посади судді Вищого господарського суду України, діяла стаття 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року. У відповідності до абз.1 ч.4 ст. 43 вказаного закону, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або, звільнене від сплати податку, щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ст.129 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 від 07 липня 2010 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
З 01 жовтня 2011 року частину 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» викладено у новій редакції, відповідно до якої, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Частиною 4 ст. 138 для суддів Конституційного Суду України було встановлено виключення із загального правила - збережено право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання в разі зміни грошового утримання діючих суддів Конституційного суду України.
Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними):
- частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року N 3668-VI;
- статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року N 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року N 2453-VI;
- абзац другий пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року N 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.
Керуючись частиною другою статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України», відповідно до якої у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку, Конституційний Суд України вказав такий порядок виконання вказаного рішення:
- підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» як такі, що не суперечать Конституції України;
- частина третя статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання»;
- перше, друге, трете речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку», та четверте речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а саме: «Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України»;
- дія статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не поширюється на Закон України «Про судоустрій і статус суддів»;
- дія абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України, з питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що доводи відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку суми довічного грошового утримання судді у відставці прямо суперечать вищезазначеному рішенню Конституційного Суду України.
Апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що вимоги ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не встановлюють заборони перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає, що, виходячи з вищевикладених положень законодавства, обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношення до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2013 року по справі №2а-0525/239/2012.
Частиною 2 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач просить здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 03 червня 2013 року, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, відповідно до якого Вищим господарським судом України їй видано довідку за № 09.01-27/357 від 18 вересня 2014 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
В той же час відповідно до п.п. 5,6 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач подала заяву до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про здійснення вищезазначеного перерахунку та Довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 06 листопада 2014 року.
Таким чином, до звернення позивача із вищезазначеною заявою про перерахунок її щомісячного грошового утримання судді у відставці у відповідача не було підстав для здійснення перерахунку довічного утримання позивачки та до цього часу з боку відповідача не порушувались її права та інтереси.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з дня прийняття відповідачем відповідної заяви позивачки, а саме - з 06 листопада 2014 року.
Підсумовуючи зазначене вище, дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відмова відповідача у проведенні перерахунку щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці - протиправна, а тому адміністративний позов ОСОБА_3 - є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.
Приписами ст. 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва та ОСОБА_3 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19 січня 2015 року - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19 січня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 26.02.2015 року.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Л.М. Гром,
М.С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.