Справа: № 823/3658/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
17 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року позов було задоволено частково. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 24.12.2014 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року - без змін, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач не сплатив самостійно задекларовані зобов'язання з ПДВ згідно з такими документами: уточнюючого розрахунку зобов'язань з ПДВ від 30.01.2014 №9003360942 за квітень 2013 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 2403,00грн.; уточнюючого розрахунку зобов'язань з ПДВ від 09.10.2014 №9057832847 за жовтень 2013 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 2575,00грн.; уточнюючого розрахунку зобов'язань з ПДВ від 23.01.2014 №9001779291 за листопад 2013 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 834,00грн.;
декларацією від 20.01.2014 №9088274659 за грудень 2013 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 11,00грн.; декларацією від 20.02.2014 №1400001677 за січень 2014 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 207,00грн.; декларацією від 20.03.2014 №9014884374 за лютий 2014 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 37419,00грн.; уточнюючого розрахунку зобов'язань з ПДВ від 24.03.2014 №9015810529 за лютий 2014 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 33850,00грн.; уточнюючого розрахунку зобов'язань з ПДВ від 09.10.2014 №9057833420 за березень 2014 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 12360,00грн.; декларацією від 20.06.2014 №9035643911 за квітень 2014 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 69522,00грн.; декларацією від 20.06.2014 №9035628714 за травень 2014 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 21394,00грн.; уточнюючого розрахунку зобов'язань з ПДВ від 09.08.2014 №9045983483 за червень 2014 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 6172,00грн.; уточнюючого розрахунку зобов'язань з ПДВ від 30.10.2014 №1400005810 за вересень 2014 року, якою платник самостійно визначив до сплати в бюджет суму 24343,00грн.; декларацією від 14.12.2014 №9072087815 за листопад 2014 року, якою платник визначив у зменшення суми податкового боргу з ПДВ 71896,00грн. Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Черкаський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність частково задовольнити позов. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповіно до п.54.1. ст.54 Податкового кодексу України визначено, що сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, у разі, якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 ПК України). Згідно з абз.1 п.57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом підп.14.1.175 п.14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що грошові зобов'язання, визначені вищевказаними деклараціями, є податковим боргом відповідача. Відповідно до підп.129.1.1. п.129.1. ст.129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. Матеріали справи свідчать, що відповідачу, згідно з підп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України на суму заборгованості з ПДВ, була нарахована пеня в розмірі 1906грн. 69коп. за період з 23.06.2014 до 21.12.2014. Крім того, відповідач частково сплатив узгоджені зобов'язання з ПДВ в сумі 13505,00грн. Отже, заборгованість відповідача з ПДВ станом на час розгляду справи згідно з підставами позову становить 47318грн. 82коп., що відображено в даних зворотного боку облікових карток та яку позивач просить стягнути у судовому порядку. Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання позивач прийняв податкову вимогу форми «Ф» від 01.07.2014 №677-25 на суму 99524,20грн. Вказана вимога належним чином направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. В установленому законом порядку відповідач вимогу не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджені зобов'язання не сплатив, що підтверджується даними зворотного боку облікової картки відповідача. Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. З даних зворотного боку облікових карток вбачається, що податковий борг відповідача з часу прийняття податкової вимоги та до часу судового розгляду справи не переривався. Тому погашенню підлягає вся сума податкового боргу відповідача, у тому числі яка виникла після прийняття податкової вимоги. Згідно з п. 95.2. ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача податкового боргу з ПДВ в сумі 47318грн. 82коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від "13" жовтня 2014 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
В задоволені апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - відмовити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від "24" грудня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Шостак
Судді Я.С. Мамчур
І.Л. Желтобрюх
.
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Желтобрюх І.Л.
Мамчур Я.С