19 лютого 2015 р.Справа № 818/2803/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2014р. по справі № 818/2803/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"ГЛТ ГРУП"
до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛТ ГРУП" звернулось з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2014 р. № 0000252311 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 237 095, 75 грн., № 0000242311 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 115 967, 50 грн. та № 0000232311 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 274 620, 00 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року адміністративний позов ТОВ "ГЛТ ГРУП" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумської області від 27.05.2014 р. № 0000252311 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 237095,75 грн., № 0000242311 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 115967,50 грн. та № 0000232311 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 274620, 00 грн.
Конотопська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2014р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями податкового органу проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ГЛТ ГРУП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої 19.05.2014 р. складений акт № 142/22-01/33322173 .
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 14.1 ст. 14, п. 134.1 ст. 134, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартали 2011 р. в сумі 300 179, 00 грн., за 2012 рік в сумі 199 575 грн., за 2013 рік в сумі 274 620, 00 грн.; порушення п. 50.1 ст. 50, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 198 522, 00 грн.
На підставі висновків перевірки Конотопською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000252311 (а.с. 101) про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 237095,75 грн., з яких: 198522,00 грн. основний платіж, 38573,75 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0000242311 (а.с. 102) про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 115967,50 грн., з яких: 92774,00 грн. сума завищення бюджетного відшкодування, 23193,50 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0000232311 (а.с. 103) про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 274620, 00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "ГЛТ ГРУП" оскаржило їх до Головного управління Міндоходів у Сумській області, рішенням від 18.07.2014 р. скарга позивача залишилась без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. Рішенням Державної фіскальної служби України від 02.10.2014 р. залишена без задоволення і повторна скарга ТОВ "ГЛТ ГРУП".
Підставою для збільшення доходу позивача Конотопська ОДПІ посилається на те, що ТОВ "ГЛТ ГРУП" здійснювало реалізацію м'ясопродуктів за цінами, нижчими від фактично понесених витрат на їх придбання, зокрема адміністративних витрат та витрат на збут. В свою чергу, підставою зменшення податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Аквітан", відповідач визначає те, що ціна та кількість отриманого товару (ВРХ дорослі, ВРХ молодняк) в цих податкових накладних не співпадає з ціною та кількістю, вказаною у видаткових накладних.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
В період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств визначався Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Так, пунктом 1.32 статті 1 зазначеного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону).
Валовими витратами, у відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).
З матеріалів справи вбачається , що основним видом діяльності ТОВ "ГЛТ ГРУП" є виробництво м'яса, виробництво м'ясних продуктів, оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що зі змісту звітів про партії товарів (а.с. 140-153), вбачається, що господарські операції з продажу м'ясопродуктів здійснювались ТОВ "ГЛТ ГРУП" за ціною, вищою ніж їх собівартість, визначена на дату здійснення операції.
В матеріалах справи містяться копії первинних документів, в яких відображені прямі видатки, з яких безпосередньо складалася собівартість реалізуємих товарів (послуги державного НДІ з лабораторної діагностики та ветсанекспертизи, послуги лабораторії ветеринарної медицини, послуги з паркування машин у яких знаходилися товари на момент прибуття та розмитнення товару, послуги по збиранню використаної тари та упаковки з метою передачі на подальшу утилізацію тощо.)
Доходи від здійснення цих операцій, були визначені позивачем у відповідності до вимог податкового законодавства.
Наявність від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в періоді, який перевірявся, не є беззаперечною підставою для висновків про відсутність наміру отримати економічний ефект, оскільки, як пояснили представники позивача, таке від'ємне значення зумовлено тим, що з кінця 2010 р. по третій квартал 2012 р. ТОВ "ГЛТ ГРУП" поступово втрачало обсяги реалізації товарів внаслідок об'єктивних факторів, пов'язаних із тривалою затримкою вантажів з товаром на митниці при оформленні такого товару в режимі імпорту. Затримка процедури оформлення імпортного товару призвела до невиконання умов поставок товару покупцям, порушення умов договорів, втрати замовлень. Підприємство було змушено скорочувати обсяги закупівлі товару.
Труднощі з розмитненням товару через тривалий простій товару на митниці, зростання конкуренції на ринку через його перерозподіл призвели до значного падіння обсягів продажів товару підприємства при незначному скороченні постійних витрат на утримання підприємства.
Тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що збільшення доходів ТОВ "ГЛТ ГРУП" є безпідставним та необґрунтованим.
В період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулювались Податковим кодексом України.
Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу, є об'єктом оподаткування.
На виконання п. 135.1, 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).
Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті і включають в себе, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг; та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Собівартістю, згідно пп. 14.1.228 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України є витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
На виконання п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Зі змісту вказаних норм суд робить висновок, що доходи які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податків доходів. Дохід від реалізації товарів визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше, ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі. При цьому, при здійсненні операцій з продажу товарів, у собівартості цих товарів не можливо врахувати всі адміністративні витрати (плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку, канцтовари, оренда приміщень, витрати на оплату послуг зв'язку обслуговування оргтехніки, комунальні витрати та ін.), оскільки ці витрати є витратами періоду, тобто дата їх визнання не відповідає даті визнання доходів від продажу товарів.
Крім того, норми податкового законодавства не передбачають включення до складу доходу різниці між сумою фактично понесених витрат під час здійснення господарської діяльності у звітному періоді, зокрема адміністративних витрат, та сумою, отриманої від реалізації товарів в цьому періоді.
Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість в періоді, який перевірявся, регулювався Податковим кодексом України.
Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Так, згідно п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до пунктів 3, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 (діяв на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
Пунктами 6.2, 6.3 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; надання податкової накладної платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Згідно п. 12 Порядку заповнення податкової накладної до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме:
у графу 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу;
у графу 3 - номенклатура товарів/послуг продавця;
у графу 4 - код товару згідно з УКТ ЗЕД. Графа 4 заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України на всіх етапах постачання таких товарів/послуг;
у графу 5 - одиниця виміру товарів/послуг - грн, шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо;
у графу 6 - кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг.
у графу 7 - ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість;
у графу 8 - база оподаткування товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою - 20 відсотків (з 01.01.2014 - 17 відсотків);
у графу 9 - база оподаткування при здійсненні операцій на митній території України з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (згідно з Кодексом);
у графу 10 - база оподаткування при здійсненні експортних операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (підпункт 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу);
у графу 11 - база оподаткування товарів/послуг, які звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V та підрозділу 2 розділу XX Кодексу;
у графу 12 - загальна сума коштів, що підлягає сплаті.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 14 Порядку).
З матеріалів справи вбачається, що в перевіряє мий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Аквітан" з поставки ВРХ .
В підтвердження виконання зазначених взаємовідносин надано податкові накладні , видаткові накладні, банківські виписки.
Як вбачається з матеріалів справи спірні податкові накладні виписані ТОВ "Аквітан" у зв'язку з отриманням авансу на дату отримання грошових коштів за товар (велику рогату худобу) та повністю відповідають вимогам, зазначеним у ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, що давало позивачу право на віднесення сум податку на додану вартість, зазначених у цих податкових накладних до податкового кредиту.
В подальшому, на день фактичної поставки товару, в зв'язку з певними обставинами, за домовленістю з позивачем, ТОВ "Аквітан" була поставлена інша кількість ВРХ за іншою ціною.
Вказані обставини зумовили наявність розбіжностей в деяких податкових накладних та видаткових накладних в частині найменування, кількості та ціни товару.
Проте, ці розбіжності не вплинули на загальну суму податку на додану вартість, яка підлягала сплаті (чи віднесенню до податкового кредиту) за наслідками поставки.
Коригування податкових накладних в частині найменування, кількості та ціни товару, не змінило б суму податкових зобов'язань ТОВ "Аквітан" та суму податкового кредиту ТОВ "ГЛТ ГРУП".
Також, виходячи із системного аналізу згаданих норм, які регулюють порядок оподаткування податком на додану вартість, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами (в тому числі і податковими накладними), що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи (в тому числі податкові накладні), які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку підтверджують те, що господарська операція з купівлі-продажу ВРХ між ТОВ "Аквітан" та ТОВ "ГЛТ ГРУП" мала реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, направленана настання правових наслідків, обумовлених нею, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Аквітан", в зв'язку з чим, зменшення цього податкового кредиту є безпідставним та необґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумської області від 27.05.2014 р. № 0000252311 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 237095,75 грн., № 0000242311 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 115967,50 грн. та № 0000232311 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 274620, 00 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2014р. по справі № 818/2803/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М.
Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2015 р.