Ухвалаіменем україни
12 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Парінової І.К.,Дем'яносова М.В.,Коротуна В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заозерне» до ОСОБА_4 про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 02 грудня 2014 року,
У лютому 2014 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заозерне» (далі - ОСББ «Заозерне») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просило визнати укладеним типовий договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя, затверджений наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27 серпня 2003 року № 141, та стягнути з відповідача 5 025 грн 49 коп. у рахунок погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власниками квартир у будинку по АДРЕСА_1 створено ОСББ «Заозерне». Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 грудня 2007 року ОСОБА_4 на праві власності належить квартира у зазначеному будинку. Відповідачу неодноразово пропонувалося укласти типовий договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя, однак укладати такий він відмовляється. Разом з тим з часу створення ОСББ «Заозерне» по даний час відповідач користується житлово-комунальними послугами, наданими ОСББ «Заозерне». Протягом усього періоду проживання у даному будинку він сплачував кошти за надані йому житлово-комунальні послуги чим визнав, що такі йому надаються, однак починаючи з березня 2013 року припинив сплату. Оскільки добровільно відповідач свої обов'язки не виконує, позивач просить визнати договір укладеним та стягнути суму боргу в судовому порядку.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 02 грудня 2014 року, позов задоволено. Визнано укладеним між ОСББ «Заозерне» та ОСОБА_4 договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя, затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27 серпня 2003 року № 141. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСББ «Заозерне» заборгованість в розмірі 5 025 грн 49 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, виходив з положень ст. ст. 13, 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», якими визначено обов'язок власника квартири укласти договір з управителем, а також своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні платежі, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваних рішеннях, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, та не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи було допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 02 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
І.К. Парінова М.В. Дем'яносовВ.М. Коротун