11 лютого 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Кузнєцова В.О.,
Суддів:Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,Мостової Г.І., Олійник А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Рожка Олександра Миколайовича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 15 серпня 2014 року,-
У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі по тексту - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги за позовом обґрунтовувало тим, що 13 лютого 2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в розмірі 110 000,00 грн.
17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір відступлення права вимоги, згідно якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором від 13 лютого 2008 року. В даному випадку усі права кредитора за вищевказаним договором належать позивачу.
Оскільки боржник ОСОБА_6 належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором від 13 лютого 2008 року, у зв'язку з чим, станом на 31 серпня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 28 747,01 грн, позивач просив стягнути вказану заборгованість з ОСОБА_6
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Рожок О.М., який діє в інтересах ТОВ «Кредитні ініціативи» просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних доказів того, що до нього перейшло право вимоги за кредитним договором від 13 лютого 2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_6
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Проте повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 лютого 2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в розмірі 70 000,00 грн на строк до 12 лютого 2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16,00 % річних.
20 березня 2008 року був укладений додатковий договір до кредитного договору від 13 лютого 2008 року, згідно якого було збільшено розмір кредиту з 70 000,00 грн до 110 000,00 грн та відповідно змінено Графік погашення заборгованості.
22 грудня 2009 року був укладений додатковий договір до кредитного договору від 13 лютого 2008 року, згідно якого було змінено Графік погашення заборгованості.
17 червня 2011 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_6 був укладений договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 13 лютого 2008 року щодо зміни розрахункових рахунків.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Як вбачається з матеріалів справи 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким право вимоги по кредитному договору від 13 лютого 2008 року було відступлено ТОВ «Кредитні ініціативи».
Згідно витягу з Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року до позивача перейшли усі права грошових вимог за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором від 13 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_6
Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачем не надано доказів того, що підтверджують факт набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, укладеним 13 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_6, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України, фактично усунувся від виконання своїх процесуальних повноважень та обов'язків, не усунув недоліків суду першої інстанції, не виконав вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не зобов'язав позивача надати оригінал договору про відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року та реєстр позичальників, що відповідно до п. 16.10 вказаного договору є його невід'ємною частиною, доводи апеляційної скарги щодо неможливості надати докази не врахував та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому передчасно дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_6
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
Касаційну скаргу Рожка Олександра Миколайовича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 15 серпня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова Г.І. Мостова М.І. Наумчук А.С. Олійник