29 січня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Нагорняка В.А., Леванчука А.О., Маляренка А.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування збитків завданих несвоєчасним поверненням депозитного вкладу, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 серпня 2014 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 01 жовтня 2014 року,
У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь 138 385 грн, що складається із: заподіяних несвоєчасним виконанням зобов'язань з повернення банківського вкладу збитків в сумі 62 996 грн, 3 % річних у сумі 10 643 грн та пені в сумі 64 746 грн.
Позивач посилався на те, що 13 березня 2008 року між ним та відповідачем був укладений договір № 20/02-02/17 на вклад Універсальний у сумі 30 тис. дол. США строком на 12 місяців зі сплатою 25 % річних. Банк депозитні кошти у визначені договором строк йому не повернув, тому рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 січня 2014 року стягнуто з відповідача суму вкладу разом із відсотками у національній валюті за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, а саме у сумі 299 737 грн 50 коп. Однак заборгованість банк погасив лише 07 березня 2014 року, коли курс долара значно зріс, порівняно з курсом, який був на момент пред'явлення позову та ухвалення судом рішення, сплативши на картковий рахунок позивача 302 034 грн 87 коп. Вказував, що лист про повернення вкладу отриманий відповідачем 18 травня 2013 року. Таким чином прострочення відповідача почалось з 19 травня 2013 року та тривало до 07 березня 2014 року, коли була погашена основна частина заборгованості. Відповідно прострочення становить 292 дні.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 серпня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4 суму заподіяних несвоєчасним виконанням зобов'язань з повернення банківського вкладу збитків у розмірі 62 996 грн, 3 % річних у розмірі 10 643 грн, пеню в розмірі 64 746 грн, а всього 138 385 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 01 жовтня 2014 року рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 серпня 2014 року в частині стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4 суми, заподіяних несвоєчасним виконанням зобов'язань з повернення банківського вкладу, збитків у розмірі 62 996 грн скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його користь суми, заподіяних несвоєчасним виконанням зобов'язань з повернення банківського вкладу, збитків у розмірі 62 996 грн відмовлено.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 серпня 2014 року в частині стягнення судових витрат змінено. Зменшено стягнуту з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь держави суму судових витрат з 1383 грн 85 коп. до 755 грн 01 коп.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач мав право на отримання 3 % річних та пені за несвоєчасне виконання рішення суду про стягнення банківського вкладу, до дати його фактичного повернення, зокрема за період з 19 травня 2013 року по 07 березня 2014 року, що склало 292 дні, оскільки боржник не може бути звільнений від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4 суми, заподіяних несвоєчасним виконанням зобов'язань з повернення банківського вкладу, збитків у розмірі 62 996 грн, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його користь суми, заподіяних несвоєчасним виконанням зобов'язань з повернення банківського вкладу, збитків у розмірі 62 996 грн.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та з їх оцінкою.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами попередніх інстанцій не вбачається.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 серпня 2014 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Полтавської області від 01 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Нагорняк В.А. Леванчук А.О. Маляренко А.В.