іменем україни
05 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Касьяна О.П., Гончара В.П., Остапчука Д.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особистою приватною власністю майна, набутого у шлюбі за особисті кошти одного з подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 6 листопада 2014 року,
У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 та припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на 1/3 частини цієї квартири.
На обґрунтування своїх вимог посилалась на ті обставини, що у період з 17 вересня 1999 року по 09 червня 2009 року вона і ОСОБА_5 перебували у шлюбі. 01 червня 2004 року подружжям за спільні кошти придбано 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, оформленим на ім'я ОСОБА_5, його матері ОСОБА_6 та вітчима ОСОБА_7, тому ця частина квартири є їх спільною сумісною власністю і підлягає поділу, просила задовольнити позов.
У травні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю.
На обґрунтування своїх вимог посилався на ті обставини, що він, його мати ОСОБА_6 та вітчим ОСОБА_7 придбали у рівних частинах квартиру АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від 03 серпня 1995 року, яку за договором купівлі-продажу від 01 червня 2004 року продали за 9891 грн, та у той же день придбали у рівних частинах квартиру АДРЕСА_1.
Вказував, що грошові кошти, витрачені на придбання 1/3 частини спірної квартири, були його особистою власністю, та просив задовольнити позов.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 травня 2013 року у задоволенні позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 06 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково та визнано за нею право власності на 337/10 000 частини квартири АДРЕСА_1.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково та визнано за ним право власності на 2 996/10 000 частини спірної квартири.
У задоволенні решти позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвалюючи рішення, апеляційний суд, надавши належну оцінку обставинам справи, повно та всебічно з'ясувавши та встановивши їх, правильно виходив з того, що грошові кошти у розмірі 3 297 грн, які були отримані ОСОБА_5 від продажу належної йому 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 та сплачені ним за придбання 1/3 частини спірної квартири є його особистою приватною власністю, а решта грошових коштів у розмірі 836 грн 33 коп., що витрачені на придбання цієї частки спірної квартири, є спільною сумісною власністю його та дружини ОСОБА_4, тому позивачці на праві спільної сумісної власності належить 337/10 000 частини спірної квартири, а відповідачу - 2 996/10 000 її частини, що є підставою для часткового задоволення позовів.
При цьому судом вірно застосовано закон, що регулює спірні відносини (п. 1, 3 ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України), оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин касаційну скаргу потрібно відхилити, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 6 листопада 2014 року залишити без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 6 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.П. Касьян
В.П. Гончар
Д.О. Остапчук