23 лютого 2015 року м. Київ справа № 800/50/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України, Голови Центральної виборчої комісії Охендовського Михайла Володимировича про визнання незаконною бездіяльності,
У лютому 2015 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з вказаним позовом, в якому просив:
- признати запис в преамбулі "усвідомлючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями" як другий шлях розвитку держави;
- зобов'язати Президента України звернути увагу на шлях розвитку України та на запис в преамбулі: "усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями":
- почати вивчення питання про відповідальність громадян України перед богом і що таке Божий шлях розвитку держави;
- зобов'язати Президента України внеобхідності змін до Конституції України;
- зобов'язати Президента України негайно припинити воєнні дії в зоні АТО та сісти за стіл перемовин з лідерами ДНР, ЛНР черех посередника ОСОБА_6 без ЄС ( прибравши свою гордість, бо як написано в Біблії; ИАКОВА 4-6 "Бог гордім противится, а смиреннім дает благодать") та запропонувати їм Божий шлях розвитку держави, який буде проведено через всеукраїнський референдум;
- зобов'язати Президента України призначити проведення всеукраїнського референдуму, стаття 106, пункт 6, щоб народ вибрав, яким шляхом держава повинна розвиватись:
1. Свобода прав людини.
2. Усвідомлення відповідальності перед Богом, власною совістю (тобто Божий шлях розвитку держави);
- зобов'язати Президента України провести зустріч з позивачем ОСОБА_1, щоб він міг розповісти про Божий шлях розвитку держави;
- признати порушенням закону "Про вибори Президента України" (ст.. 52 пункт 2) Центральною виборчою комісією;
- звільнити від відповідальності за порушення Конституції України Президента України Порошенка Петра та голову Центральної виборчої комісії Охендовського Михайла Володимировича за порушення закону про вибори Президента України (ст. 52 пункт 2) у тому випадку, якщо суд визнає, що "усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями" є другим шляхом розвитку держави, якому Конституція України не відповідає, керуючись Конституцією України стаття 58 пункт 2:" Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їз вчинення не визнавалися законом як правопорушення".
Дослідивши матеріали позову, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху з наступних підстав.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною четвертою статті 105 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Частиною другою статті 106 КАС України встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Відповідно до частини четвертої статті 18 КАС України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 171-1 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 171-1 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;
2) актів Вищої ради юстиції;
3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції;
4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Частиною п'ятою статті 171-1 КАС України встановлено, що Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може:
1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині;
2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії.
Визначений перелік повноважень Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції є вичерпним.
Вимогам позовної заяви про зобов'язання вчинити певні дії передує вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача з відповідним правовим обґрунтуванням. При цьому, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача мають бути пов'язані з вимогами про зобов'язання вчинити його певні дії.
Позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вказаним положенням законодавства.
Виходячи з положень, передбачених частинами першими статті 2, статті 17 КАС України, викладених у пункті 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень, в тому числі частини третьої статті 17 КАС України, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій. Адже відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У позовній заяві не зазначено чітко зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 КАС України і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Не вказано у чому саме полягає бездіяльність Президента України, як суб'єкта владних повноважень. Відсутні будь-які доводи стосовно допущення суб'єктом владних повноважень порушень закону під час здійснення владних управлінських функцій щодо позивача, не зазначено у чому полягає порушення його прав, свобод та інтересів відповідним суб'єктом, не надано докази (або не зазначено причини неможливості їх подання) на підтвердження його порушених прав з боку відповідача, саме при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Слід звернути увагу позивача на те, що захисту підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових правовідносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.
В позовній заяві позивач просить зобов'язати Президента України зупинити анти- терористичну операцію.
За змістом статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, яка, реалізовуючи повноваження по здійсненню законодавчої влади, розглядає і вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, тобто реалізує законодавчі повноваження, а також здійснює установчі та контрольні повноваження, передбачені Конституцією України.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об'єктом судового конституційного контролю.
У Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2002 від 17 жовтня 2002 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 89 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" № 1861-VI від 10 лютого 2010 року (далі - Закон № 1861-VI) право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради, зокрема, проектів законів, постанов.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 89 Закону № 1861-VI законопроект - проекти законів, постанов Верховної Ради, які містять положення нормативного характеру.
З аналізу наведених норм вбачається, що процедура прийняття актів Верховною Радою України, зокрема законів (вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання і оприлюднення), є здійсненням Верховною Радою України законотворчої функції, а не владних управлінських функцій.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Президента України, суд вказує наступне.
Інститут Президента України ґрунтується на сукупності норм, що містяться у розділі V Конституції України, згідно з якими Президент України визначений, зокрема, главою держави, виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно ст. 106 Конституції України серед інших повноважень Президента України зокрема вказано, що він є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України.
Також, стаття 106 Конституції України передбачено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України, видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Тобто, діяльність Президента України та його повноваження, які закріплені в Конституції України, не є управлінськими функціями.
Як зазначалось вище, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Крім того, положеннями частини першої статті 89 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка звертається до адміністративного суду, зокрема із позовною заявою, повинна сплатити судовий збір.
Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви, серед іншого, додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Проте, позивач не додав до позовної заяви документ про сплату судового збору.
ОСОБА_1 не додав до позовної заяви, ні документу про сплату судового збору, ні доказів, що надають пільги щодо сплати судового збору на підставі на положень пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", на які він посилається.
Так, відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Зазначена норма не звільняє відповідача від сплати судового збору, оскільки за приписами статті 6 Конституції України, - Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Посада Президента України не відноситься до жодної гілки державної влади, а тому за подання позовної заяви до суду з даним позовом необхідно сплатити судовий збір, який згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір" справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, а за подання позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2015 року становить 1218,00 грн.
Отже, виходячи зі змісту заявлених вимог, за позовну вимогу немайнового характеру необхідно сплатити судовий збір у розмірі 73,08, грн.
З огляду на наведене, позивачу необхідно привести позовні вимоги у відповідність до вимог статті 106 КАС України, з урахуванням положень статті 171-1 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи наведене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку, достатнього для усунення зазначених вище недоліків.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 108 КАС України.
Керуючись частиною першою статті 108, статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, Голови Центральної виборчої комісії Охендовського Михайла Володимировича про визнання незаконною бездіяльності залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків до 10 березня 2015 року.
Роз'яснити, що у разі не усунення зазначених недоліків, позовна заява повертається особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Суддя А.В. Єрьомін