17 лютого 2015 року м. Київ К/800/61578/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Муравйов О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 р.
у справі № 820/16344/14
за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит»
про накладення арешту на кошти,
Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - позивач, ДПІ у Київському районі м. Харкова) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит» (далі - відповідач, ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит») про накладення арешту на кошти.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 р. позов задоволено. Накладено арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит».
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідача є податковий борг перед бюджетом в сумі 990010,89 грн., що виник в результаті винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень від 07.03.2012 року №0002332302, №0002322302 та від 06.04.2012 року №0003032302, №0003022302.
Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались та є чинними.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до положень пп. 41.1, 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень є органами стягнення.
У відповідності до п.87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Підпунктом 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Отже, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна/або його балансова вартість менша суми податкового боргу.
Як встановлено судами, податковий борг відповідача складає 990010,89 грн., а балансова вартість майна підприємства менша суми податкового боргу, що підтверджено довідкою про балансову вартість активів.
Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості накладення арешту на кошти ТОВ «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Юрполіс-аудит» відхилити.
2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов