21 січня 2015 року м. Київ К/9991/61003/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року
у справі № 2а-1870/1837/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крук»
до 1. Сумської міжрайонної державної податкової інспекції,
2. Головного управління Державного казначейства України в Сумській області
про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Крук» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Сумській області (відповідач-2) про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 127919,40 грн. (в редакції клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 05 травня 2011 року).
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року позов був задоволений у повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Крук» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 127919,40 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі Сумська МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ТОВ «Крук» подало до Сумської МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, у рядку 25 якої позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 80021,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку - 80021,00 грн. (рядок 25.1). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.
Сумська МДПІ провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Крук» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої була складена довідка № 4/23/22593940 від 06 січня 2011 року.
Перевіркою було підтверджене відображене ТОВ «Крук» у декларації за жовтень 2010 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 80021,00 грн. Також, у довідці було вказано, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства, що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки.
ТОВ «Крук» подало до Сумської МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року, у рядку 25 якої позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 52664,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку - 52664,00 грн. (рядок 25.1). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.
Сумська МДПІ провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Крук» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, за результатами якої був складено довідку № 21/23/22593940 від 18 лютого 2011 року.
Перевіркою було підтверджене відображене ТОВ «Крук» у декларації за листопад 2010 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 52664,00 грн. Також, у довідці було вказано, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства, що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки.
Предметом спору у даній справі є суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень та за листопад 2010 року, підтверджені Сумською МДПІ.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок, з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування на вказані періоди, з урахуванням того, що податковим органом не приймалися рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані податкові періоди.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідній сумі відповідачем-1 не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначеної суми результатами зустрічних перевірок.
Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).
Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, перевірками, результати яких оформлені довідками № 4/23/22593940 від 06 січня 2011 року та № 21/23/22593940 від 18 лютого 2011 року, було підтверджено відображене ТОВ «Крук» у декларації за жовтень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 80021,00 грн. та у декларації за листопад 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 52664,00 грн., але зазначено, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства, що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки.
Доказів вжиття керівником податкового органу можуть заходів щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача матеріали справи не містять.
Колегія суддів відзначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
З огляду на викладене, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача правомірно були визнані судами попередніх інстанцій безпідставними, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.
Крім іншого, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податковим органом не приймалися рішення про зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування або рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування у сумі 80021,00 грн. та у сумі 52664,00 грн. за відповідні податкові періоди в розумінні положень підпунктів «б», «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Не додано таких доказів і до касаційної скарги.
Таким чином, відповідно до викладених вище приписів Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Сумська МДПІ мала подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Обов'язок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість», не був виконаний Сумською МДПІ, чим були порушені права позивача.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Сумської МДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна