10 лютого 2015 року м. Київ К/800/10651/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Вербицької О.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.10.2013
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014
у справі № 821/2870/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термінал"
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області
про визнання протиправним та скасування податкових повідолень-рішень,-
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.04.2013 № 0002392200 та № 0002402200.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань підтвердження правових відносин з ПП "Украсвіт", ТОВ "ТД "Палладіум" у листопаді 2011 року в частині правомірності формування витрат у ІІ-ІІІ кварталах 2011 року при фінансово-господарських відносинах з ТОВ "ТД "Палладіум" та з контрагентами-покупцями за вказані періоди, складено акт від 15.03.2013 № 1682/22.4/31294401, в якому встановлені порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за листопад 2011 року на суму податку на додану вартість 163 867, 00 грн.; п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за ІV квартал 2011 року на суму 188 446,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 02.04.2013 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0002392200 та № 0002402200 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 245 801,00 грн. та з податку на прибуток на суму 188 446,00 грн. відповідно.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать, що 04.03.2011 між позивачем та ТОВ «ТД Палладіум» було укладено договір поставки № 04/03-1 нафтопродуктів, відповідно до якого ТОВ «ТД «Термінал» придбало дизельне пальне на суму 983199,00 грн.
Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом за договором поставки підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, платіжними документами.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «ТД Палладіум», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Слід зазначити, що позивач та його контрагент на час здійснення господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на податковому обліку та мали свідоцтво платника податку на додану вартість.
За наведених обставин, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 02.04.2013 № 0002392200 та № 0002402200.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - відхилити.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) О.В. Вербицька
(підпис) В.В. Кошіль