21 січня 2015 року м. Київ К/9991/96164/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року
у справі № 2а-1870/5600/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кириківське»
до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кириківське» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2011 року № 0000321710 та № 0000032332/31.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року позов був задоволений повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Охтирської МДПІ Сумської області від 16 травня 2011 року №0000321710 та №0000032332/31.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі Охтирська МДПІ Сумської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Охтирська МДПІ Сумської області провела документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Кириківське» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої був складений акт №99/2332/34205529 від 04 травня 2011 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», які полягали у невключенні до складу загального оподатковуваного доходу виплаченої заробітної плати фізичним особам TOB «Кириківське» в сумі 34320,00 грн. та ненарахуванні податку з доходів фізичних осіб з виплаченої заробітної плати в сумі 5148,00 грн.; вимоги пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 81.15.2 пункту 81.15 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого: завищено податок на додану вартість по декларації № 2 (скороченій) на суму 411774,00 грн., у тому числі: за травень 2010 року - 10829,00 грн., за вересень 2010 року - 399785,00 грн., за лютий 2009 року - 1160,00 грн.; занижено податок на додану вартість по декларації № 2 (скороченій) за квітень 2009 року на 40000,00 грн.; занижено податок на додану вартість по загальній декларації № 3 на суму 410614,00 грн.,у тому числі: за травень 2010 року - 10829,00 грн., за вересень 2010 року - 399785,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «Кириківське» безпідставно включило до спеціальної податкової декларації № 2 з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) вартість послуг (дискування полів та обприскування сільськогосподарський культур (пшениці, сої, кормового буряка, жита, соняшника, ячменю), обмеження пшениці), наданих іншим суб'єктам господарювання, в результаті чого занизило податкові зобов'язання бюджетної декларації за відповідні звітні періоди на загальну суму 410614,43 грн., оскільки вказані операції не відносяться до видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість». Також в акті перевірки було зазначено, ВМП Охритської МДПІ Сумської області в ході проведення заходів по колективній скарзі щодо порушення трудового, податкового та пенсійного законодавства, встановлено, що у листопаді-грудні 2008 року для виконання сільськогосподарських робіт (перебирання (сортування) картоплі) ТОВ «Кириківське» використовувало працю 22 найманих осіб без оформлення трудових договорів, при виплаті заробітної плати яким не перераховувало до бюджету податок з доходів найманих працівників та не включило суму виплаченого доходу таким фізичним особам до податкових розрахунків сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку.
16 травня 2011 року Охтирська МДПІ Сумської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0000032332/31, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, підпункту 81.15.2 пункту 81.15 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшила ТОВ «Кириківське» суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 513268,00 грн., у тому числі: 410614,00 грн. за основним платежем, 102654,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
16 травня 2011 року Охтирська МДПІ Сумської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0000321710, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» збільшила ТОВ «Кириківське» суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів найманих працівників у розмірі 6435,00 грн., у тому числі: 5148,00 грн. за основним платежем, 1287,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення - без змін.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до скороченої податкової декларації з податку на додану вартість послуг в рослинництві, наданих іншим суб'єктам господарювання, оскільки такі послуги відносяться до переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість». Також відомості, на підставі яких податковим органом було донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку з доходів найманих працівників не відповідають встановленим вимогам, які є обов'язковими для юридичної сили (значення) такого роду документам.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем включено до складу спеціальних декларацій з податку на додану вартість послуги, надані суб'єктам господарювання, а саме: дискування полів та обприскування сільськогосподарський культур, (пшениці, сої, кормового буряка, жита, соняшника, ячменю), обмеження пшениці.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.
Пунктом 81.2 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Відповідно до пункту 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Згідно положень підпункту 81.15.1 пункту 81.15 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: виробничі фактори: а) товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях; б) послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, зокрема: сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин.
Згідно з підпунктом 81.15.7 пункту 81.15 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 року № 23 був затверджений Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», до яких згідно з пунктом 13 цього Переліку (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відноситься: надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту: надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі: передпосівна підготовка полів і насіння сільськогосподарських культур; посів і садіння сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур, у тому числі з повітря; обрізання плодових дерев та винограду; пересаджування рису, розсаджування буряку; надання послуг із збирання врожаю та підготування продукції до первинної реалізації: очищення, різання, сортування, сушіння, дезінфекція, покривання воском, полірування, пакування, лущення, замочування, охолодження чи пакування навалом включно з фасуванням у безкисневому середовищі; захист рослин від хвороб і шкідників; агрохімічне обслуговування; надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом; експлуатація зрошувальних і осушувальних систем; насадження та облаштування ландшафту для захисту від шуму, вітру, ерозії, видимості та засліплення; облаштування і догляд ландшафту з метою захисту навколишнього середовища (відновлення природного стану, рекультивація, меліорація земель, створення зон затримки вологи, відстійників дощової води тощо) (розділ, клас - 01.41, підклас - 01.41.0).
Згідно з пунктом 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (стаття 81 Закону України «Про податок на додану вартість») суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податку декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.
З огляду на те, що ТОВ «Кириківське» є сільськогосподарським підприємством, питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) якого становить більше 75 відсотків (у періоді, який перевірявся, обсяг діяльності з виробництва сільськогосподарських товарів (послуг) позивача становив 97,9 відсотків), позивачем в установленому порядку було отримане свідоцтво суб'єкта спеціального режиму оподаткування і зазначена діяльність товариства з надання послуг у рослинництві відноситься до переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2011 року № 0000032332/31 та наявність підстав для його скасування.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Згідно з підпунктами 4.2.9, 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті); дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.
Підпунктом «а» пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.
За визначенням, наведеним у абзаці 1 пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього.
За приписами підпунктів «а», «б» пункту 19.2 статті Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.
Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Відповідно до частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, належних та допустимих доказів, які б підтверджували виплату позивачем як податковим агентом на користь найманих працівників доходів на загальну суму 34320,00 грн. податковим органом надано не було, з урахуванням того, що відомості, на підставі яких податковим органом було донараховано позивачу грошові зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, не відповідали встановленим вимогам, які є обов'язковими для юридичної сили (значення) такого роду документу.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність збільшення податковим органом позивачу грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на доходи найманих працівників згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2011 року №0000321710.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Охтирської МДПІ Сумської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна