"21" січня 2015 р. м. Київ К/9991/56961/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,
розглянувши у порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 9 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 27 липня 2011 року,
12 травня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є матір'ю двох малолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1, та є застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач з квітня 2007 року отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на кожну дитину. Проте управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради проводило нарахування та виплату вказаної допомоги в меншому розмірі, ніж прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років. Просила з урахуванням уточнення позовних вимог стягнути з відповідача недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 5048,42 грн.
Ухвалою Артемівського районного суду м. Луганська від 9 липня 2009 року задоволено клопотання позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог. Залишено без розгляду позовні вимоги про визнання неправомірними дій управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради з перерахунку і виплати з 1 квітня 2007 року до 9 липня 2007 року та в 2008-2009 роках недоотриманої допомоги по догляду за дитиною і стягнення з відповідача цих сум за період з 1 квітня 2007 року до 9 липня 2007 року та за 2008-2009 роки, стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1500 грн, судових витрат.
Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 9 липня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у зменшеному розмірі і щодо відмови у перерахунку вказаної допомоги в період з липня 2007 року по грудень 2007 року.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради здійснити перерахунок та виплату за рахунок коштів з державного бюджету ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а саме: з 9 липня 2007 року, виходячи з встановленого прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років 463 грн; з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, виходячи з встановленого прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років 470 грн, з урахуванням фактично отриманих сум.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 27 липня 2011 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради залишено без задоволення, а постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 9 липня 2009 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю двох малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 1 квітня 2007 року управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради виплачує позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на обох дітей.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, застосували до спірних правовідносин положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII.
Проте позивач є застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с. 11, 17), тому на відносини щодо виплати допомоги такій особі поширюються норми спеціального закону, яким є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а тому застосування судами попередніх інстанцій до таких правовідносин положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є помилковим.
Відповідно до положень статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину.
Згідно зі статтею 43 Закону № 2240-III допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
При нарахуванні та виплаті цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, якою передбачено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, яким зупинено на 2007 рік дію, зокрема, статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зміни, внесені пунктом 7 статті 71 «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк.
Відповідно до положень частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України в тій же редакції пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач дізналася або повинна була дізнатись про порушення свого права з дати отримання допомоги у меншому розмірі, ніж визначено законом, після винесення Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007. Позивач, яка отримувала допомогу з квітня 2007 року (а.с.11), звернулася до суду з позовом 12 травня 2009 року, тобто з пропущенням річного строку звернення до суду, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не заявляла. Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.17).
Проте суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин, пов'язаних з оскарженням рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, положення статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради задовольнити частково.
Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 9 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 27 липня 2011 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Іваненко Я.Л.