03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/796/915/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - Кицюк В.С.
Доповідач - Ящук Т.І.
12 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Чобіток А.О., Антоненко Н.О.
при секретарі Басюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві БУРЛАКИ Руслана Володимировича на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року по справі за поданням старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві БУРЛАКИ Руслана Володимировича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_3,
встановила:
У листопаді 2014 року державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві Бурлака Р.В. звернувся до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_3, посилаючись на те, що на примусовому виконанні у ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штрафу в розмірі 2550 грн. та боржник ухиляється від виконання покладених на нього зобов'язань.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року у задоволенні подання було відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, державний виконавець Бурлака Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою подання задовольнити, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було враховано факту обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження та не взято до уваги доводи державного виконавця на підтвердження обставин щодо ухилення ОСОБА_3 від виконання судового рішення.
В судове засідання сторони не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутності згідно з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись до суду з вказаним поданням, державний виконавець посилався на те, що на примусовому виконанні у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві знаходиться виконавче провадження по виконанню постанови Солом'янського районного суду м. Києва № 3-2030 від 11.06.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на користь держави у розмірі 2550 грн.
Оскільки боржник не виконує та ухиляється від виконання постанови, державний виконавець просив тимчасово обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним зобов'язань.
Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах подання відсутні докази, що підтверджують факт реагування боржника на вимоги державного виконавця, факт ухилення боржника від явки у відділ ДВС, та факт ухилення від виконання зобов'язань. Додані до подання документи підтверджують лише факт відкриття виконавчого провадження і певних дій державних виконавців.
З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання колегія суддів погоджується, вважає викладені висновки такими, що відповідають обставинам справи та нормам процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві знаходиться виконавче провадження по виконанню постанови Солом'янського районного суду м. Києва № 3-2030 від 11.06.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на користь держави у розмірі 2550 грн.
16 вересня 2010 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Гімарі Р.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, встановлено строк добровільного виконання до 23.09.2010 року, копію якої було направлено сторонам.
16 травня 2012 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києва Гімарі Р.А. винесено постанову про накладення арешту на транспортний засіб ВАЗ 21121, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, що належить боржнику ОСОБА_3 та 16 травня 2012 року винесено постанову про розшук вказаного транспортного засобу.
Також, 16 травня 2012 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києва Гімарі Р.А. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із оголошенням розшуку транспортного засобу.
Як вбачається з відповіді МВС України ГУ в м. Києві УДАІ на запит державного виконавця від 28.08.2014 року за боржником на праві власності зареєстровано автомобіль ВАЗ 21121, 2006 року випуску д.н.з. НОМЕР_1.
Згідно з відповіддю на запит державного виконавця від 29.08.2014 року Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників інформація стосовно боржника ОСОБА_3 відсутня; за повідомленням Пенсійного фонду України, серед боржників, які отримують пенсію, інформації відносно ОСОБА_3 не знайдено.
Даних про інші виконавчі дії, проведені державним виконавцем в межах даного виконавчого провадження протягом 2011-2014 років, матеріали подання не містять.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Враховуючи зазначені вимоги закону, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання, оскільки матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому даних про отримання ОСОБА_3 виклику до державного виконавця, постанови про відкриття виконавчого провадження матеріали подання не містять.
Доводи апеляційної скарги про те, що боржник був обізнаний про наявність виконавчого провадження, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах подання відсутні докази належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження або виклику до державного виконавця. Також матеріалами справи не підтверджено ті обставини, що державний виконавець здійснював вихід за місцем проживання боржника, та що вимога про виклик боржника на прийом залишилась без належного реагування.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки за відсутності доказів свідомого ухилення боржника від виконання постанови, сама лише наявність зобов'язання не може бути підставою для задоволення подання.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві БУРЛАКИ Руслана Володимировича - відхилити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий : Судді: