03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/796/3106/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - ЛитвиноваІ.В.
Доповідач - Ящук Т.І.
12 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Ящук Т.І.
суддів - Чобіток А.О., Антоненко Н.О.
при секретарі - Басюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про зобов'язання забезпечити виконання судового рішення та відшкодування шкоди,
встановила:
У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом та зазначала, що їй було завдано збитків у зв'язку з невиконанням рішення суду про стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, внаслідок неприйняття працівниками Міністерства юстиції України відповідних заходів, спрямованих на виконання зазначеного рішення суду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2014 року вказану позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 119, 120 ЦПК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апелянт вказує, що вона не обізнана із нормами ЦПК України, а тому виклала позовну заяву так, як вона вважає за потрібне.
Крім того, апелянт вважає, що не повинна сплачувати судовий збір, оскільки не має засобів до існування, наголошуючи при цьому, що збитки їй заподіяні внаслідок бездіяльності працівників Міністерства юстиції України.
В судове засідання апелянт не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_2 посилалась на те, що внаслідок бездіяльності працівників Міністерства юстиції України не виконується рішення Стрийського міжрайонного суду від 20.12.2010 року про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вказує , що у липні 2012 року пакет документів для виконання зазначеного рішення у Португалії, де живе та працює ОСОБА_4, було направлено нею до Міністерства юстиції України. Однак відповідей щодо причин невиконання рішення позивач не отримала. Бездіяльністю відповідача їй заподіяно шкоди, яку повинна відшкодувати держава. У зв'язку із неотриманням аліментів їй завдано шкоди у розмірі приблизно 16 000 євро. Також їй заподіяно моральної шкоди в розмірі 1000 000 грн.
Постановляючи ухвалу від 25 листопада 2014 року про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не відповідає вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, визначених ч. 2 ст. 119 ЦПК України, а також не сплачено судовий збір.
Ухвалу суду від 25.11.2014 року позивачем було отримано 09.12.2014 року, проте станом на 29.12.2014 року недоліків позовної заяви позивачем не усунуто, у зв'язку з чим 29 грудня 2014 року суддею постановлена ухвала про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу.
Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції вказував на те, що позовна заява не містить ціни позову щодо вимог майнового характеру; у позовній заяві відсутні посилання на докази, що підтверджують розмір суми збитків, їхнє нанесення та розрахунок ціни позову.
Також позивачем не виконано вимог ч. 2 ст. 120 ЦПК України щодо подання копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб, якщо такі є.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, вважає їх законними і обґрунтованими, оскільки позовна заява ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 119, 120 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви, і ухвала суду позивачем не виконана.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» відзначив, що позовна заява за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК України. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2, прохальна частина позовної заяви не є чітко визначеною та не відображає тих позовних вимог, що були обґрунтовані у мотивувальній частині позовної заяви, отже, зміст позовних вимог викладено не конкретно.
Так, в мотивувальній частині позовної заяви позивач вказує на : необхідність зобов'язання Міністерства юстиції України вчинити дії по виконанню судового рішення; на заподіяння їй шкоди бездіяльністю відповідача у розмірі 16 000 євро та моральної шкоди у розмірі 1000 000 грн., яку повинна відшкодувати держава.
Натомість у прохальній частині позовної заяви позивач просить відшкодувати збитки за рахунок винних осіб ( не зазначає які саме збитки, їх розмір), просить зобов'язати Міністра юстиції забезпечити виконання рішення суду і «повернути дитині борг її батька у розмірі приблизно 16 000 євро».
Таким чином, позивачем чітко не викладено позовні вимоги: чи просить вона зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити дії по виконанню рішення суду про стягнення аліментів, чи стягнути з відповідача відшкодування шкоди, не зазначено якої саме шкоди ( матеріальної чи моральної), також не вказано конкретний розмір шкоди, не викладено її розрахунку, відсутні посилання на докази, що підтверджують розмір майнової шкоди.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що вона не обізнана з нормами ЦПК України, а тому вправі їх не виконувати, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в ухвалі від 25 листопада 2014 року судом першої інстанції чітко та зрозуміло викладено вимоги до форми та змісту позовної заяви, зазначено перелік недоліків, які необхідно усунути позивачу, та вказано, яким чином їх виправити.
Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 121, ч. 1 ст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції у вищевикладеній частині не спростовують та не дають підстав вважати, що судом було допущено порушення норм процесуального права.
Разом з тим, в ухвалі від 25.11.2014 року суд першої інстанції зазначив, що всупереч ч. 5 ст. 119 ЦПК України позивачем не додано документу про сплату судового збору, ставка якого за подачу заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, яка становить 1218 грн.
Враховуючи, що ці вимоги також позивачем виконані не були, зазначене стало однією із підстав для повернення позовної заяви відповідно до оскаржуваної ухвали від 29.12.2014 року.
Проте з даним висновком суду першої інстанції погодитись у повному обсязі неможливо, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вказує на заподіяння їй моральної та майнової шкоди бездіяльністю працівників Міністерства юстиції України.
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу судді від 29.12.2014 року неможливо визнати у повному обсязі законною і обґрунтованою, ухвала суду в частині вимог щодо сплати судового збору постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а матеріали позовної заяви - поверненню до суду першої інстанції та передачі питання щодо відкриття провадження на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року - скасувати, питання щодо відкриття провадження передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий : Судді: