вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
25.06.09
Справа №2а-920/09/8/0170
(10:25 год.) м. Сімферополь
Окружний адміністративнийсуд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим, Сімферопольський район, с.Мирне, вул. Белова, 2
про визнання протиправною бездіяльності і визнання необгрунтованим податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_1, ОСОБА_2, довіреність б/н від 03.11.08
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 3033/9/10 від 01.12.2008р.
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання вимоги Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі про стягнення з позивача штрафних санкцій в сумі 3910,00грн. і пені в сумі 347,08грн. на загальну суму 4257,08грн. безпідставними.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.09 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку із неподачею позивачем на протязі з 1999 року податкових декларацій з податку на додану вартість не прийняв самостійного рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, хоча як стверджує позивачем ним здано до органів податкової служби оригінал такого свідоцтва та письмово повідомлено про те, що позивачем господарська діяльність не ведеться. Втім 26.10.2007 року відповідачем оформлено акт перевірки, яким встановлені порушення при недотриманні строків подачі податкових декларацій, що і стало підставою для застосування штрафних санкцій на суму 17170,00грн. згідно податкового повідомлення-рішення відповідача від 26.10.2007 року №0006141702/0 та нарахування пені на суму 1526,72грн.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги письмовою заявою від 05.02.09, в якій просив визнати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.10.2007 року №0006141702/0 про стягнення з позивача суми штрафних санкцій у розмірі 3910,00грн. і пені на суму 347,08грн. всього на загальну суму 4257,08грн. безпідставними (а.с.22).
Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у запереченнях, вказуючи, що позивачем не надані податкові декларації з податку на додану вартість за 23 періоди з жовтня 2005 року по серпень 2007 року, чим порушені вимоги п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим позивач неодноразово повідомлявся відповідачем про необхідність з'явитися до податкової інспекції, однак позивач не запрошення не реагував, а з'явився лише в лютому 2008 року і 06.02.08р. подав заяву про анулювання свідоцтва платника ПДВ, через що 07.02.08р. відповідачем прийняте рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ. Відповідач зазначає, що оригінал свідоцтва платника ПДВ додано до заяви про анулювання свідоцтва платника ПДВ лише 06.02.08р., вважає безрідставними твердження позивача про здачу оригінала свідоцтва ще в 1999 році, оскільки жодних доказів, які б це підтверджували, немає (а.с.27-28).
Позивачем 06.04.09р. подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, оскільки ДПІ в Сімферопольському районі не виконала вимоги п.п. «г» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» і не ліквідувала свідоцтво платника ПДВ позивача у зв'язку з неподачею звітності більше 12 послідовних податкових місяців (а.с.31-32).
У зв'язку з уточненням позивачем позовних вимог відповідач подав суду додаткові заперечення проти позову, в яких зазначив, що згідно п.п. «г» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» анулювання свідоцтва платника ПДВ передбачено у разі, якщо платник податків обирає спеціальний режим оподаткування, однак позивач цитує в своєму позові п.п. «ґ» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким якщо особа, зареєстрована платником ПДВ, не подає податковому органу податкові декларації на протязі 12 останніх місяців. Відповідач вважає, що анулювання свідоцтва платника ПДВ могло відбутися лише за ініціативою платника податків, тобто позивача (а.с.34-36).
У зв'язку з допущеною технічною помилкою позивачем 06.04.09р. подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, оскільки ДПІ в Сімферопольському районі не виконала вимоги п.п. «ґ» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» і не ліквідувала свідоцтво платника ПДВ позивача у зв'язку з неподачею звітності більше 12 послідовних податкових місяців (а.с.40-41).
В судовому засіданні 25.06.2009р. позивач подав заяву про уточнення позову, в якій просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ №51605608 від 11.03.99р., оскільки ДПІ в Сімферопольському районі не виконала вимоги п.п. «ґ» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» і не ліквідувала свідоцтво платника ПДВ позивача у зв'язку з неподачею звітності більше 12 послідовних податкових місяців, а також просив визнати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.10.2007 року №0006141702/0 про стягнення з позивача суми штрафних санкцій у розмірі 17170,00грн. і пені на суму 1526,72грн. всього на загальну суму 18696,72грн. безпідставними (а.с.51).
Позивач в судовому засіданні в повному обсязі підтримав у3точнений позов від 25.06.09, відповідач просив в задоволенні позову відмовити, обгрунтовуючи свою правову позицію раніше поданими запереченнями.
В судовому засіданні в якості свідка був допитаний старший державний податковий інспектор відділу адміністрування податків з фізичних осіб ДПІ в Сімферопольському районі ОСОБА_4, який приймав 06.02.08р. письмову заяву від позивача про анулювання свідоцтва платника ПДВ.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, вислухавши позивача та представників сторін, суд
ОСОБА_1 зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи 26 лютого 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, виданого Сімферопольською районною державною адміністрацією від 26.02.1999р. №НОМЕР_2 (а.с. 11).
Судом встановлено, що позивач не проходив перереєстрацію у зв'язку із введенням Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки не мав наміру продовжувати свою підприємницьку діяльність.
Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 04.03.1999р. №61 позивача взято на облік як платника податків в ДПІ в Сімферопольському районі АРК (а.с.12).
Позивачем одержано свідоцтво платника податку на додану вартість №51605608, яке видане ДПІ в Сімферопольському районі АРК 11 березня 1999 року (а.с. 13).
13 жовтня 1999 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій повідомив, що підприємницьку діяльність тимчасово зупиняє. В заяві зазначено, що позивач здає свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи №НОМЕР_2, свідоцтво платника податку на додану вартість №51605608, книгу обліку доходів і витрат, книгу обліку продаж. Позивач в даній заяві зазначив, що про поновлення діяльності повідомить додатково (а.с.42).
Судом встановлено, що подана позивачем заява від 13.10.1999 року не містила додатків, що дає підстави стверджувати про те, що документи, які за текстом заяви зазначені як здані, фактично не додані, оскільки єдиним належним доказом того, що до заяви додаються певні документи є наявність додатку до заяви, в якому зазначається перелік документів, які додані до заяви та вказано про кількість аркушів.
10.10.2007р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання строків надання податкової декларації з податку на додану вартість за період з 11.03.1999 року по 10.10.2007 року, про що складений акт перевірки Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі №19/17-02/2736601022 від 10.10.2007р. (а. с. 44-46).
Перевіркою встановлено, що позивач не подавав декларації з податку на додану вартість з моменту отримання свідоцтва платника ПДВ (11.03.1999 року), а саме за періоди з квітня 1999 року по серпень 2007 року, тобто за 101 податковий звітний період, чим порушені вимоги п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". В акті перевірки №19/17-02/2736601022 від 10.10.2007р. зазначено, що відповідно до п.п. 17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який не надає податкову декларацію в строки, визначені законодавством, сплачує штраф в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке ненадання або затримку. Підпис позивача в акті перевірки №19/17-02/2736601022 від 10.10.2007р.
На підставі акту перевірки №19/17-02/2736601022 від 10.10.2007р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.10.2007 року №0006141702/0 про застосування до позивача суми штрафних санкцій у розмірі 17170,00грн. (а.с.9).
Крім того, на суму податкового боргу за період з 18.12.2007р. по 30.07.2008р. нарахована пеня в сумі 1526,72грн., що підтверджується розрахунком пені на суму несплаченого податкового боргу та карткою особового рахунку з ПДВ (а.с. 6-8).
Судом встановлено, що 06.02.2008 року позивачем подано до відповідача заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, розгляд якої згідно резолюції керівника податкового органу доручено ОСОБА_4 підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість зазначено п.п. «а» п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме платник податків, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положенням п.п.2.3.1 п. 2.3. ст.2 Закону більше 24 календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні 12 поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом, що становлять за останні 12 місяців в гривнях (далі - прочерк, суму в гривнях не вказано) (а.с. 29).
Судом встановлено, що на зворотному боці заяви про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість зазначено, що до заяви додається свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 51605608, під чим проставлений особистий підпис позивача ОСОБА_1 (зворотній бік а.с. 29).
На підставі поданої заяви відповідачем прийняте рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, про що зазначено також на зворотному боці заяви про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (зворотній бік а.с. 29).
Судом встановлено, що позивач не подавав декларації з податку на додану вартість з моменту отримання свідоцтва платника ПДВ з 11.03.1999 року, а саме за податкові періоди з квітня 1999 року по серпень 2007 року, тобто за 101 податковий звітний період, що не заперечувалось самим позивачем.
В подальшому позивачем подані декларації про доходи, одержані:
- з 1 січня по 31 березня 2008 року (вх.№4188/17-02 від 11.05.08) (а.с.52-53),
- з 1 січня по 31 грудня 2009 року (вх.№348/17-02 від 06.04.09) (а.с.54-55),
- з 1 січня по 31 грудня 2008 року (вх.№9463 від 14.01.09) (а.с.56-57),
- з 1 січня по 31 грудня 2008 року (вх.№8034/17-02 від 30.10.08) (а.с.58-60),
- з 1 січня по 30 червня 2008 року (вх.№5037/17-02 від 04.07.08) (а.с.61-62).
В матеріалах справи наявна копія свідоцтва платника податку на додану вартість ОСОБА_1 №51605608 із поміткою «анульовано» і проставленням дати анулювання «06.02.08» (а.с.63).
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, в тому числі пов'язаними із проведенням перевірок правильності, повноти та своєчасності нарахування та сплати податкових зобов'язань, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.
Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» надано визначення таких понять, як:
- платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції;
- податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
- податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;
- пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;
- штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;
- податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до положень пункту 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями на момент існування спірних відносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно п.п.«а» п.п.4.1.4 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно п.п.17.1.1 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Відповідно до п.п. «ґ» п.9.8. ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями на момент існування спірних відносин) реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем дійсно не подавались декларації з податку на додану вартість з моменту отримання свідоцтва платника ПДВ з 11.03.1999 року, а саме за податкові періоди з квітня 1999 року по серпень 2007 року, тобто за 101 податковий звітний період, що є підставою для анулювання реєстрації позивача в якості платника такого податку.
Судом встановлено, що відповідно до вищезазначених положень п.п. «ґ» п.9.8. ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" ініціатива питання про анулювання реєстрації платника ПДВ є альтернативною та може відбуватися як за ініціативою відповідного податкового органу, так і за ініціативою такої особи.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме позивачем було ініційоване питання про анулювання реєстрації платника ПДВ. Суд не приймає як належний доказ ініціативи питання про анулювання реєстрації платника ПДВ подачу позивачем заяви від 13 жовтня 1999 року про зупинення ведення господарської діяльності, оскільки в цій заяві не порушувалось питання про анулювання реєстрації платника ПДВ, крім того, немає доказів про направлення свідоцтва платника ПДВ саме при подачі цієї заяви від 13.10.1999 року.
Отже в разі неподання позивачем - платником податку на додану вартість податковому органу декларацій з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців відповідач був зобов'язаний анулювати реєстрацію платника податків на додану вартість позивача, чого не зробив та в судовому засіданні не навів належного нормативного та документального обгрунтування своєї бездіяльності щодо неініціювання питання про анулювання реєстрації платника ПДВ.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що ініціатива щодо анулювання реєстрації платника ПДВ мала виходити з боку платника податків - позивача у справі, що спростовується прямими приписами п.п. «ґ» п.9.8. ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", який передбачає здійснення анулювання реєстрації платника ПДВ за вказаної підстави як за ініціативою відповідного податкового органу так і за ініціативою такої особи.
Отже суд дійшов висновку про те, що після закінчення строку, визначеного п.п. «ґ» п.9.8. ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме після закінчення дванадцятого місяця неподання позивачем - платником податку на додану вартість податковому органу декларацій з цього податку відповідач зобов'язаний був прийняти рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, відтак застосування штрафних санкцій, передбачених п.п.17.1.1 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за період з квітня 1999 року по березень 2000 року визнається судом правомірним, оскільки в цей період свідоцтво платника податків не було анульоване і підстав для його анулювання в цей період не було.
Втім із врахуванням строків давності, визначених п.п.15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які надають право податковому органу на самостійне визначення суми податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, суд не знаходить правових підстав для застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість і в цей період дії свідоцтва платника ПДВ позивача, оскільки якщо протягом зазначеного у п.п. 15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону України №2181 строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності ДПІ в Сімферопольському районі щодо неприйняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ №51605608 від 11.03.99р., на підставі п.п. «ґ» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд встановив, що позивача в своєму позові просить також визнати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.10.2007 року №0006141702/0 про застосування до позивача суми штрафних санкцій у розмірі 17170,00грн. безпідставним.
Суд, враховуючи повноваження суду при винесенні судового рішення, які стосуються актів індивідуальної дії та з урахуванням вимог статті 11 КАС України з метою повного захисту прав позивача вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК від 26.10.2007 року №0006141702/0.
Таким чином суд визнає обгрунтованими позовні вимоги в частині неправомірного прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 26.10.2007 року №0006141702/0, тому визнає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, що має наслідком його скасування.
Щодо нарахування відповідачем пені на суму на суму податкового боргу у розмірі 1526,72грн. суд зазначає, що відсутність податкового боргу, яким є застосовані відповідачем штрафні санкції згідно спірного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК від 26.10.2007 року №0006141702/0, яке визнане судом протиправним та скасоване, є необгрунтованим.
Згідно з пунктом 16.1 статті 16 Закону України №2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;
б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.
Таким чином нарахування позивачу відповідачем пені у розмірі 1526,72грн. на суму податкового боргу у розмірі 17170,00грн. визнається судом безпідставним, а відтак позовні вимоги про нарахування позивачу пені на суму 1526,72грн., яка обліковується в картці особового рахунку позивача, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги позивача з урахуванням заяви про їх уточнення від 25.06.2009р., підлягають повному задоволенню.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не спростовані доводи позивача про неправомірність бездіяльності відповідача щодо анулювання реєстрації позивача платником ПДВ, не наведено доводів правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 26.10.2007 року №0006141702/0 та нарахування пені.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Отже, суд прийшов до висновку про те, що відповідач неправомірно нарахував штрафні санкції з податку на додану вартість та нарахував пеню на суму податкового боргу, застосування якого визнане судом протиправним.
Суд дійшов до висновку, що перевірка відповідачем проводилася з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N327, згідно якого встановлено вимоги до складання актів документальних перевірок органами податкової інспекції.
Так, акт перевірки в розумінні вищенаведеного наказу ДПА України від 10 серпня 2005 року N327 є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що акт перевірки №19/17-02/2736601022 від 10.10.2007р. не може бути прийнятим в якості належного доказу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а відтак - підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що свідчить про те, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами позивача.
В судовому засіданні 25.06.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови, в повному обсязі постанову складено 30.06.09.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправною бездіяльність ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим щодо неприйняття рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість №51605608 від 11.03.99р., виданого ОСОБА_1 на підставі п.п. «ґ» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, прийняте відносно суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на суму 17170,00 грн.
4. Визнати протиправним нарахування ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим пені відносно суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на суму 1526,72 грн.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кушнова А.О.