Ухвала
Іменем України
15.06.2009 Справа № 2-а-637/08/2703
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю представників сторін:
позивач, - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 05.03.1996 р.,
представник відповідача, Начальника Територіального Кримського контрольно-ревізійного управління- ОСОБА_2,
розглянувши апеляційну скаргу Територіальне Кримське контрольно-ревізійного управління на постанову Ленінський районний суд м.Севастополь (суддя Гаркуша О.М. ) від 10.11.08 по справі № 2-а-637/08/2703
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Начальника Територіального Кримського контрольно-ревізійного управління (вул. Комуністична, 4, Севастополь, 99003)
про визнання дії незаконними та зобов'язання вчинити певні дії
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя (суддя Гаркуша О.М.) від 10 листопада 2008 року у справі № 2-а-637/08 (№ 2-а-637/08/2703) позов ОСОБА_1 до Начальника територіального Кримського контрольно-ревізійного управління про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено. Дії начальника Територіального Кримського контрольно-ревізійного управління щодо не зарахування періоду навчання ОСОБА_1 у Ленінградському Нахімовському військово-морському училищі до загального строку військової служби та строку безперервної служби було визнано незаконними. Начальник територіального Кримського контрольно-ревізійного управління був зобов'язаний зарахувати ОСОБА_1 строк навчання в Ленінградському Нахімовському військово-морському училищі з 29 липня 1986 року по 21 червня 1988 року у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби, провести перерахунок вислуги років вважаючи початком військової служби з 29 липня 1986 року, та внести зміни у відповідні документи.
Не погодившись з постановою суду, Територіальне Кримське контрольно-ревізійне управління звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 10 листопада 2008 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на статтю 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно до якого видами військової служби є строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осію офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу. Навчання ліцеїстів у військових ліцеях не є видом військової служби та не включається до стажу військової служби. Заявник апеляційної скарги вважає, що час навчання ліцеїстів у військових ліцеях зараховується в період з березня 1992 року по червень 1999 року.
У судових засіданнях представник заявника апеляційної скарги підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
У судових засіданнях позивач проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права та ухвалено на підставі фактичних обставин справи. Позивач вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають суттєве значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Ленінським районним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 29 липня 1986 року був зарахований до списків особового складу та призначений нахімовцем 1 роти Ленінградського Нахімовського військово-морського училища. Після закінчення вказаного училища позивач був направлений для продовження навчання до Чорноморського вищого військово-морського училища ім.. П.С. Нахімова та був зарахований до нього поза конкурсу наказом НВМУЗ МО СРСР від 21 червня 1988 року № 50.
Судова колегія вважає, що висновки Ленінського районного суду м. Севастополя щодо того, що з моменту прийняття позивача до навчання та включення до списків особового складу училища -29 липня 1986 року він знаходився на військової службі та починаючи з цього часу до закінчення училища 21 червня 1988 року проходив її, у зв'язку з чим, цій строк повинен бути зарахований у строк військової служби ОСОБА_1, правильними у зв'язку з наступним.
Згідно до частини 2 статті 11 Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» від 12 жовтня 1967 року громадяни, які були прийняті до військово-навчальних закладів, перебували на дійсній військовій службі. На них розповсюджувалися обов'язки, які встановленні для військовослужбовців строкової служби. Крим того, вони та члени їх сімей користувалися правами, пільгами та перевагами, які були встановлені чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей.
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території Республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
25 березня 1992 року прийнято Закон України № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», у частині першій статті 25 якого зазначено, що навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Відповідно до статті 24 вказаного Закону початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі виданому військовим комісаріатом для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Таким чином, на момент проходження позивачем навчання діяв закон, який дає право позивачу на включення до строку військової служби строк проходження навчання.
Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України в Рішеннях № 1-зп від 13 травня 1997 року, № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року та № 3-рп/20014 від 05 квітня 2001 року, у яких зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені у судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального Кримського контрольно-ревізійного управління залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 10 листопада 2008 року у справі № 2-а-637/08 (№ 2-а-637/08/2703) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 червня 2009 р.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Т.Р.Лядова
О.А.Щепанська