вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
24.06.09
Справа №2а-7242/08/6
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Латиніна Ю.А.,
при секретарі Усковій О.І.,
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 до Роздольненського відділу Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,
Обставини справи: Позивач звернувся до Роздольненського районного суду АРК з адміністративним позовом до Роздольненського відділу Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" (далі - Відділ) про визнання протиправною реєстрації відповідачем договору оренди землі, укладеного між позивачем та СФГ "Котовське" 15.03.04р., зареєстрованого в Державному земельному реєстрі земель 06.12.07р. за №НОМЕР_1 та зобов'язання відповідача скасувати державну реєстрацію вищенаведеного договору.
Ухвалою Роздольненського районного суду АРК від 04.11.08 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача СФГ "Котовське" та адміністративну справу було передано до Окружного адміністративного суду АРК відповідно до ст.22 КАС України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.03.09 р. залучено до участі у справі у якості відповідача Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам".
Представник позивача у ході розгляді справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, заявлені вимоги обґрунтував тим, що відповідачем 1 було неправомірно зареєстровано 06.12.2007 р. договір оренди землі укладений між позивачем та КФГ “Котовське”15.03.2004 р., а саме договір оренди землі було зареєстровано з підтирками у п. 8 договору, де виправлено строк дії договору з “3”років на “5”років, а також у акті про передачу та прийом земельної ділянки в натурі виправлено дату складання акту, а саме “2004”рік виправлено ручкою на “2007”рік, що є порушенням норм Закону України “Про оренду землі” та Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.
Відповідачі та третя особа не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, про час, дату та місце судового розгляду справи були сповіщені належним чином. Відповідачі заперечень до позову не надали, про причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідачів та третьої особи, на підставі наявних доказів.
Розглянув матеріали справи, дослідив надані докази, заслухав пояснення представника позивача, суд
15.03.2004 року між ОСОБА_2 та КФГ “Котовське” було укладено договір оренди землі, розташованої на території Славновської сільської ради Роздольненського району, площею 10,65 га для введення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить позивачу на праві власності, що сторонами не спростовується (а.с.8,9).
06.12.2004 року позивач передав, а КФГ “Котовське” в особі ОСОБА_3 прийняло зазначену земельну ділянку, про що було складено акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 06.12.2007 р.(а.с.11).
Однак оригінал договору оренди землі від 15.03.2004 р., містив підтирання у п. 8 договору, де зазначався строк укладання договору, а сааме: у п. 8, де зазначено : Договір укладено на “5”років, тоді як строк, на який укладений даний договір, становить три роки.
Але не зважаючи на ці підтирки та виправлення у договорі, 06.12.2007 р. Відділом було проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 15.03.2004 р. за № НОМЕР_1.
13.12.2007 р., позивач побачив у даному договорі підтирку та звернувся до першого відповідача з скаргою про скасування незаконної реєстрації.
Розглянув звернення позивача Відділ 25.12.07 р. повідомив, що позивач та КФГ “Котовське” можуть вирішити виникли питання мирним шляхом, у разі не змозі - в суді (а.с.4).
Не погодившись з діями відповідача 1, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до Типового положення про регіональну філію державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та Типового положення про районний (міський) відділ регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", схвалених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 31 жовтня 2003 р. N 279, Роздольненський відділ Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" не є юридичною особою.
Якщо відповідачем по справі зазначене підприємство, воно повинно мати правовий статус юридичної особи, тоді як Роздольненський відділ Кримської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" не є юридичною особою. На підставі чого суд прийшов до висновку про необхідність залучення у адміністративній справі у якості відповідача - Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" , яке є юридичною особою.
Відповідно до Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 13 травня 1996 року N 340/96 Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем) є центральним органом державної виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України, і входить до складу агропромислового комплексу. Держкомзем реалізує державну політику в галузі земельних відносин, проводить земельну реформу. Держкомзем у межах своєї компетенції здійснює державне управління земельними ресурсами, спрямовує діяльність підпорядкованих йому державних органів земельних ресурсів з проведення земельної реформи, забезпечення раціонального використання та охорони земельних ресурсів.
Відповідачі виконують владні управлінські функції, делеговані Державним комітетом України по земельних ресурсах, основною метою яких є ведення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру та системи реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, для забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадян, підприємств, установ та організацій достовірною інформацією про землю та нерухоме майно та права на них.
Отже в спірних правовідносинах Відділ та ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” є суб'єктами, яким Державним комітетом України по земельних ресурсах делеговані повноваження по державному управлінню в сфері автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру та системи реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, тобто є суб'єктами владних повноважень, а зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідачів щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі від 15.03.2004 р., суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Спірні земельні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України N 2768-III від 25.10.2001 р., Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” № 1952-IV від 01.07.2004 р., а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Земельні відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі” № 161-ХІV від 06.10.1998 р. (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 161).
Поняття права оренди земельної ділянки визначено у ст. 93 ЗК України, де зазначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону № 161, де зазначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 15 Закону № 161 закріплений перелік обов'язкових, тобто істотних умов договору. Відсутність хоч би однієї з цих умов виступає достатньою підставою для відмови в державній реєстрації договору.
Після досягнення угоди за всіма істотними умовами, підписання сторонами (а в необхідних випадках нотаріального посвідчення) і державної реєстрації договір оренди земельної ділянки набуває чинності.
Договір оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації . Таку реєстрацію здійснюють міські або районні (відповідно до місця розташування земельної ділянки) центри державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах. Один зареєстрований екземпляр договору зберігається у органі який здійснив реєстрацію.
Економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав визначає Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” N 1952-IV від 01.07.2004 р. (далі -Закон № 1952).
Відповідно до ст.1 Закону № 1952 цій Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.
Відповідно до ст.2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;
- Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна;
- об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення;
- реєстраційний (кадастровий) округ - територія адміністративно-територіальної одиниці (місто, район), у межах якої діє один місцевий орган державної реєстрації прав.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме:
1) право власності на нерухоме майно;
2) речові права на чуже нерухоме майно:
а) право володіння;
б) право користування (сервітут);
в) право постійного користування земельною ділянкою;
г) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій);
д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік.
Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом;
3) обмеження речових прав.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1952 систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.
Відповідно до ч.4 ст.5 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.
Відповідно до ст.7 Закону № 1952 місцеві органи державної реєстрації прав:
- проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації;
- ведуть Державний реєстр прав на нерухоме майно, яке або більша за площею частина якого знаходиться в даному реєстраційному (кадастровому) окрузі;
- здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, порядком ведення Державного реєстру прав та положенням про місцеві органи державної реєстрації прав.
Відповідно до ст.8 Закону № 1952 державний реєстратор прав у межах своїх повноважень:
- здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації;
- присвоює в установленому законом порядку кадастровий номер об'єкту нерухомого майна;
- скасовує в установленому законом порядку державну реєстрацію прав та кадастровий номер у разі поділу, об'єднання чи знищення об'єкта нерухомого майна;
- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації;
- відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні дані;
- веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна, речові права на які зареєстровані у Державному реєстрі прав;
- видає документ установленого зразка про реєстрацію інших речових прав, обмежень речових прав (ч.2 ст.8).
Державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону. Дії державного реєстратора прав щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації можуть бути оскаржені до суду (ч.4 ст.8).
Документ про реєстрацію інших речових прав, обмежень речових прав видається за підписом державного реєстратора прав, який здійснив реєстрацію прав (ч.6 ст.8).
Відповідно до ст.17 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку:
- облік заяви про державну реєстрацію речових прав;
- прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав;
- установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав;
- державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав;
- присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна;
- видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право (ч.1 ст17).
Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав (ч.3 ст17).
Датою і часом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що зазначається в рішенні державного реєстратора прав, є дата і час внесення даних про присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна, внесення даних про інші речові права, внесення даних про правочини, у зв'язку з якими відбулася зміна власника (власників) об'єкта нерухомого майна та (або) зміна самого об'єкта нерухомого майна (ч.6 ст17).
Відповідно до ст.18 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб (ч.1 ст.18).
Заява про державну реєстрацію права власності подається до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина. Державна реєстрація інших речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться в органі державної реєстрації прав, де зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна (ч.3 ст.18).
Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права(ч.4 ст.18).
Відповідно до ст.19 Закону № 1952 підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є:
- державний акт про право власності на земельну ділянку;
- нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна;
- договір про приватизацію майна державних підприємств;
- договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку;
- нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна;
- свідоцтво про право на спадщину;
- свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя;
- свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів;
- свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду;
- рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва;
- акти прийому нерухомого майна до експлуатації;
- договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно;
- рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили;
- інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст.20 Закону № 1952 документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Тексти документів, що подаються для державної реєстрації прав, мають бути написані розбірливо, найменування юридичних осіб - без скорочення та із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх поштова адреса мають бути написані повністю.
Не приймаються на державну реєстрацію прав документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також із пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст. Чинність таких документів може бути встановлена рішенням суду, яке буде підставою для повторного звернення особи щодо державної реєстрації права.
Відповідно до ст.24 Закону № 1952 у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
У цьому разі відмова в державній реєстрації прав, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав.
Відповідно до ст.27 Закону № 1952 дані до розділу Державного реєстру прав вносяться в разі прийняття рішення про державну реєстрацію прав (ч.1 ст.27).
Державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав (ч.1 ст. 27).
Відповідно до ст.30 Закону № 1952 дія та бездіяльність державного реєстратора прав можуть бути оскаржені до керівництва органів державної реєстрації прав та (або) в судовому порядку.
Відповідно до норм земельного законодавства України власник земельної ділянки має право передавати її в оренду не змінюючи при цьому цільового призначення земельної ділянки на строк не більше 50 років.
Як вбачається з матеріалів справи позивач скористався правом передачі своєї земельної ділянки в оренду на підставі договору оренди землі, укладеного між позивачем та КФГ “Котовське” 15.03.2004 р.
Відповідно до норм чинного законодавства договір оренди земельної ділянки, укладений на строк більше ніж 1 рік, підлягає обов'язковій державній реєстрації, тобто такий договір набуває чинності тільки з моменту його державної реєстрації.
Проводячи аналіз вищезазначених норм, судом встановлено, що державний реєстратор Роздольненського відділу Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" наділений повноваженнями проводити реєстрацію прав на нерухоме майно, правочинів, щодо нерухомого майна та відмовляти у реєстрації.
При вирішенні питання щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме договору оренди землі від 15.03.2004 р. державний реєстратор Роздольненського відділу Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" зобов'язаний приймати і перевіряти документи, подані для державної реєстрації речового права на нерухоме майно, встановлювати відсутність підстав для відмови в державній реєстрації.
Отже державний реєстратор Роздольненського відділу Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" зобов'язаний був перевірити документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, на предмет відповідності цих документів вимогам, встановленим цим Законом № 1952, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що до Роздольненського відділу Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" КФК “Котовське” було надано разом із іншими документами, необхідними для державної реєстрації, договір оренди землі від 15.03.2004 р., в якому у п. 8 було зроблено підчищення та дописку у строку дії договору.
В ході судового розгляду справи, судом було оглянуто оригінал вищезазначеного договору оренди землі від 15.03.2004 р. та виявлено факт підтирання (підчищення) та дописання строку дії договору з “3”років на “5”років.
Представником позивача у судовому засіданні було пояснено, що строк дії договору оренди було вперше визначено - а вказано у договорі -3 роки, і саме у такому вигляді було підписано вказаний договір сторонами цього договору.
Отже державним реєстратором Роздольненського відділу Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" було проведено державну реєстрацію договору оренди землі з наявністю фактів підтирання та дописання строку дії договору, які візуально вбачаються з огляду на цей договір.
Крім того, судом встановлено, що у договорі оренди землі від 15.03.2004 року зазначено найменування орендаря землі із скороченням, тобто КФГ “Котовське”, що є недопустимим для проведення державної реєстрації такого договору.
Отже судом встановлено, що договір оренди землі від 15.03.2004 року не відповідає вимогам, згідно з якими, речові права на нерухоме майно можуть бути зареєстровані у державному реєстрі земель.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Роздольненський відділ Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" зареєстрував договір оренди землі від 15.03.2004 року без дотримання вимог Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, а саме не перевірив договір оренди землі від 15.03.2004 р. на предмет відповідності цього документу вимогам, встановленим земельним законодавством України.
Судом встановлено, що договір оренди землі від 15.03.2004 р. не відповідає вимогам, встановленим до документів, які надаються для державної реєстрації, тому що договір оренди наданий до Відділу з підтиркою (підчищенням) та дописанням, що не дає змоги однозначно тлумачити зміст цього договору, а саме робить не зрозумілою істотну умову договору оренди - строк дії договору, який є невід'ємною та обов'язковою умовою договору, а також у договорі оренди зазначено скорочене найменування орендаря, що також робить не можливим проведення його державної реєстрації.
Отже враховуючи вищенаведене та проводячи аналіз вищезазначених норм, суд прийшов до висновку щодо не відповідності дій Відділу вимогам чинного законодавства.
Суд визначає, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що дії Відділу щодо державної реєстрації договору оренди землі від 15.03.2004 року не можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.4 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачами не було надано суду заперечень до позову, або будь-яких інших документів та доказів, які б підтверджували правомірність дій Відділу в проведенні державної реєстрації договору оренди землі та необґрунтованості вимог позивача.
Однак вимоги позивача направлені до Відділу, який не є юридичною особою, на підставі чого судом було залучено до справи у якості відповідача Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" яке є юридичною особою та суб'єктом владних повноважень.
Судом встановлено, що позивач просить суд визнати протиправною реєстрацію Роздольненським відділом Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" договору оренди землі, укладеного між позивачем та СФГ "Котовське" 15.03.04р., зареєстрованого в Державному земельному реєстрі земель 06.12.07р. за №НОМЕР_1 та зобов'язати відповідача 1 скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 15.03.04 р.
Статтею 162 КАС України встановлені повноваження суду при вирішенні справи, до переліку яких входить право суду прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Роздольненського відділу Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі, укладеного між позивачем та СФГ "Котовське" 15.03.04р., зареєстрованого в Державному земельному реєстрі земель 06.12.07р. за №НОМЕР_1 та зобов'язати Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" в особі Роздольненського відділу Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 15.03.04 р.
На підставі викладеного, суд вважає, що дії Роздольненського відділу Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" щодо проведення державної реєстрації в Державному земельному реєстрі земель 06.12.07р. за №НОМЕР_1 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ "Котовське" 15.03.04р. є протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству та порушують права та законні інтереси позивача, у зв'язку з чим державна реєстрація договору оренди земельної ділянки підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, позивач при звернені до суду сплатив 3,4 грн. судового збору, що підтверджується відповідною квитанцією, які і потрібно стягнути на його користь.
Постанову складено повністю 30.06.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Роздольненського відділу Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" щодо проведення державної реєстрації в Державному земельному реєстрі земель 06.12.2007р. за №НОМЕР_1 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ "Котовське" 15.03.2004р.
3. Зобов'язати Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" в особі Роздольненського відділу Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" скасувати державну реєстрацію в Державному земельному реєстрі земель 06.12.2007р. за №НОМЕР_1 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ "Котовське" 15.03.2004р.
4. Стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Латинін Ю.А.