ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
16.07.2009 р. № 2а-2492/09/2670
17:49
За позовом Громадянина Афганістану ОСОБА_1
до Управління міграційної служби в місті Києві
про скасування рішення, викладене у повідомленні № 28 від 19.02.209, та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Гончаров В.В.
Обставини справи:
Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління міграційної служби в місті Києві з вимогами:
скасувати рішення, викладене у повідомленні № 28 від 19.02.2009,
зобов'язати прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Позивач підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити в повному обсязі, так як оскаржуваним рішенням в порушення норм Закону України «Про біженців»позивачеві відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Відповідач заперечив про позову, просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені чинним законодавством України, оскільки до в'їзду в Україну позивач перебував протягом місяця в третій крайні - Казахстані, яка була безпечною для позивача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
Позивач, відповідно до заяви від 29.01.2009 № 17, звернувся до Управління міграційної служби в м. Києві для отримання статусу біженця.
Наказом Управління міграційної служби в м. Києві від 19.02.2009 № 103 відмовлено заявникові в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Повідомленням Управління міграційної служби в місті Києві № 28 від 19.02.2009 «Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця»відповідно до абзацу сьомого статті 12 Закону України «Про біженців»повідомлено позивача, що відповідно до абзацу шостого статті 12 Закону України «Про біженців»у зв'язку з очевидною необґрунтованість заяви, тобто відсутні умови передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що з Афганістану позивач виїхав до Казахстану, де перебував на протязі місяця, при цьому про переслідування в Казахстані не повідомив. З Казахстану на підставі візи в'їхав до України, оскільки тут багато знайомих. Крім того, судом встановлено, що батьків позивача ніхто не переслідував, вони проживають досить далеко від місця переслідування позивача в його країні, при цьому позивач не виявив бажання переїхати до батьків та змінити місце перебування в межах Афганістану.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням слідуючого.
Закон України «Про біженців»21 червня 2001 року N 2557-III (Далі -Закон № 2557) визначає правовий статус біженця в Україні, порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, встановлює державні гарантії захисту біженців.
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону № 2557 біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань; третя безпечна країна - країна, в якій особа перебувала до прибуття в Україну, за винятком випадків транзитного проїзду через територію такої країни, і могла звернутися з клопотанням про визнання біженцем чи отримання притулку.
Відповідно до ст. 10 Закону № 2557 статус біженця не надається особі:
яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;
яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів;
яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;
стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні;
яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні;
яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених з сім'ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей, онуків).
Положеннями статті 12 Закону № 2557 передбачено, що орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про подання такої заяви, яка є підставою для реєстрації в органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в анкеті, та інші документи, вимагає додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби.
Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця орган міграційної служби протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає інформацію про прийняте рішення до відповідного органу внутрішніх справ та до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, а також видає заявникові або його законному представникові письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Як встановлено судом з пояснень позивача та матеріалів його с особової справи позивач виїхав в Казахстан побоюючись за своє життя з огляду на погрози талібів та відмови виконання їх доручень з приводу фотографування військових баз та інше. Перебуваючи протягом місяця в Казахстані позивач пояснив суду що з клопотанням про отримання статусу біженця він до уповноважених органів не звертався з тих причин що побоювався що йому буде відмовлено в наданні такого статусу та видворено назад до Афганістану. Протягом часу перебування в Казахстані знайомі порадили позивачу їхати на України та наявності якихось знайомих позивачу осіб на Україні. При цьому позивач повідомив суд що будь-яких переслідувань у Казахстані не мав.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням принципів, визначених статтею 2 КАС України, та є правомірним. Адже, як підтверджено матеріалами особової справи позивача та його пояснення в судовому засіданні, що восени 2008 року залишив свою країну, після чого протягом місяця перебував у Казахстані, після чого вже приїхав до України. Тобто, позивач прибув до України з Казахстану, яка є третьою безпечною країною для позивача, де він не був жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Отже, висновок відповідача про очевидну необґрунтованість заяви позивача про надання статусу біженця за таких обставин є обґрунтованим та правомірним.
З огляду на викладене вище та встановлене під час розгляду справи, суд не вбачає порушень відповідачем чинного законодавства шляхом прийняття оскаржуваного рішення. За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачі суду не надали.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення. За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню. З огляду на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судовий збір не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В. Кротюк
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -27.07.2009.