22-ц/775/96/2015(м)
264/8591/13-ц
Категорія 53 Головуючий у 1-й інстанції Литвиненко Н.В.
Суддя-доповідач Мироненко І.П.
05 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Мироненко І.П.
суддів Супрун М.Ю., Осипчук О.В.
при секретарі Брежнєві Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення заборгованої суми індексації заробітної плати з компенсацією та середнього заробітку за час затримки її виплати,-
У листопаді 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до ПАТ «ММК ім. Ілліча», просив зобов'язати відповідача провести розрахунок та стягнути на його користь індексацію заробітної плати за період з 01 березня 2003 року по день звільнення, 30 вересня 2013 року, з компенсацією, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 жовтня 2013 року по день фактичного розрахунку, а також витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_2 індексацію заробітної плати з компенсацією за період з березня 2003 року по липень 2006 року в сумі 1070 грн. 60 коп., середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати з компенсацією в розмірі 2500 грн., з утриманням ПАТ «ММК ім. Ілліча» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 250 грн., а всього 3820 грн. 60 коп.
Стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліча» в дохід держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду змінити, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 індексацію заробітної плати з компенсацією за час затримки виплати за період з 01 березня 2003 року по 30 вересня 2013 року, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 74 387 грн. 19 коп., судові витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що нарахована індексація з компенсацією за період з 2003 року по 2006 рік розрахована не вірно і має бути більшою. Сторона позивача не має можливості надати свій розрахунок, тому як судом не було вирішено клопотання про витребування доказів, не витребувані розрахункові листи. Що стосується виплати індексації з 2006 року, то будь-яких доказів на підтвердження цього відповідачем суду надано не було.
Середній заробіток, який підлягає стягненню на користь позивача, судом було визначено тільки виходячи із істотності суми. Проте, якщо виходити із такого співвідношення, то має враховуватися середньомісячна заробітна плата по Україні. Також посилається на судову практику Верховного Суду України, якою пропорційність розрахунку не наводиться і не застосовується. Не закріплена така формула підрахунку і в Постанові Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 250 грн., суд застосував спрощений підхід, без будь-якого обґрунтування.
Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, який будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4, заперечення представника відповідача Новгородської В.В., дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 10 лютого 1992 року по 30 вересня 2013 року перебував у трудових відносинах із ПАТ «ММК ім. Ілліча», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці про прийняття та звільнення з роботи (а.с. 7-8).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що при перевищенні порогу інфляції, який встановлювався в розмірі 101 відсотка, заробітна плата позивача за період з березня 2003 року до липня 2006 року не індексувалася. Загальна сума невиплаченої індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, яка підлягає стягненню складає 1070 грн. 60 коп., відповідно до якого розмір індексації становить 527 грн. 04 коп., сума нарахованої компенсації відповідно становить 543 грн. 56 коп., а починаючи з 01 серпня 2006 року індексація нараховувалася випереджаючим шляхом на підставі підвищення заробітної плати.
Частково задовольняючи позовні вимоги і стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 2500 грн. суд виходив з конкретних обставин справи, часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, співмірності частки заробітної плати, на яку позивач мав право з розміром середнього заробітку за затримку розрахунку.
З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Так, відповідно до ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживачів товарів та послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до положень частин 1-4 ст.4 даного Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дії цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, в якому індекс споживчих цін не перевищує визначений поріг індексації.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до ч.5 ст.4 вказаного Закону в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначені обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року (з наступними змінами та доповненнями) індекс споживчих цін для проведення індексації та сум індексації проводиться наростаючим підсумком, починаючи з 06 березня 2003 року.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» у разі невчасної виплати сум заробітної плати провадиться компенсація втрати частин доходів.
Виходячи з положень ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу.
Компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один чи більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходів (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Як вбачається зі справи, відповідач в період роботи позивача у відповідності з наведеними нормами права не проводив нарахування та не виплатив йому при звільненні суму індексації заробітної плати за період з березня 2003 року по липень 2006 року, включно, з компенсацією втрати частини заробітку за час затримки її виплати у розмірі 1070 грн. 60 коп. За період з серпня 2006 року по день звільнення позивача індексація заробітної плати проводилась випереджаючим методом шляхом періодичних підвищень заробітної плати, тому за цей період заборгованість з індексації у відповідача перед позивачем не утворилась. У зв'язку з цим суд першої інстанції правильно дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнув з відповідача на користь позивача суму індексації заробітної плати з компенсацією у розмірі 1070 грн. 60 коп.
Правильність висновків суду першої інстанції щодо сум заборгованості з індексації заробітної плати з компенсацією за затримку її виплати підтверджується довідкою начальника управління з компенсації та пільг ПАТ «ММК ім.Ілліча» від 05 березня 2014 року, а також наданими апеляційному суду помісячним розрахунком сум індексації заробітної плати позивача та особовими рахунками позивача по нарахуванню та виплаті заробітної плати, з яких вбачається, що відповідачем періодично проводилось підвищення заробітної плати позивача і розрахунок сум індексації проведений у відповідності з положеннями Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, з урахуванням базових місяців щодо початку нарахування сум індексації та періодичних підвищень заробітної плати.
При цьому, доводи представника позивача ОСОБА_4, яка в судовому засіданні погодилася з розрахунками відповідача, але вважає, що індексація заробітної плати позивача за період з 01 серпня 2006 року по 31 жовтня 2010 року в розмірі 2893 грн. 54 коп. та з 01 листопада 2010 року по 30 вересня 2013 року в розмірі 126 грн. 38 коп. є заборгованістю, оскільки позивачу не виплачувалася, а премії та доплати не є підвищенням заробітної плати, є безпідставними.
Згідно наказів ПАТ «ММК ім.Ілліча» та особових рахунків ОСОБА_2 по нарахуванню та виплаті заробітної плати вбачається, що підвищення заробітної плати позивача мали стійкий характер, зокрема, з серпня 2007 року позивачу постійно нараховувалася премія за рентабельність, а в серпні 2006 року, квітні 2008 року, липні 2008 року, серпні 2010 року, листопаді 2010, липні 2011 року та травні 2013 року відбувалося індивідуальне чергове підвищення заробітної плати. При цьому, підвищення заробітної плати у зазначені періоди значно перевищувало нараховану індексацію (а.с.59-61, 65-80, 85-105).
У зв'язку з відсутністю суми індексації до сплати за період праці з серпня 2006 року по вересень 2013 року, відсутні і підстави для проведення розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів за період з серпня 2006 року по вересень 2013 року.
Також апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача ОСОБА_4 на те, що судом невірно визначена сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню з підприємства у зв'язку із затримкою розрахунку, враховуючи наступне.
Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Індексація заробітної плати та компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 1070 грн. 60 коп. в день звільнення ОСОБА_2 30 вересня 2013 року виплачені не були.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як правильно встановлено судом, з наступного дня з дати звільнення 01 жовтня 2013 року по день фактичного розрахунку 10 вересня 2014 року припадає 237 робочих днів.
Відповідно до вимог розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи, що передували події, з якою пов'язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Згідно довідки відповідача заробітна плата позивача за липень 2013 року складає 4399 грн. 41 коп. за фактично відпрацьовані 120 годин; заробітна плата за серпень 2013 року складає 7527 грн. 56 коп. за фактично відпрацьовані 184 години.
Таким чином, середньоденна заробітна плата при 8-ми часовому робочому дні складає 313 грн. 87 коп.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд виходив з того, що позивачу не були виплачені усі належні йому при звільнені суми, тому він має право на стягнення на середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день постановлення судом рішення
Разом з цим, позивачем пред'являлись вимоги про стягнення індексації та компенсації за період з березня 2003 року по вересень 2013 року, судом фактично позовні вимоги задоволені частково, за період з березня 2003 року по липень 2006 року в розмірі 1070 грн. 60 коп.
Отже, судова колегія погоджується з висновками суду про часткове задоволення позову про стягнення середнього заробітку у розмірі 2500 грн., оскільки суд при цьому врахував спірну суму, на яку той мав право, частку, яку вона становить заявлених вимогах, істотність цієї частки у порівнянні із середнім заробітком.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд, стягуючи на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати індексації в розмірі 2500 грн. дотримався вимог ст. 117 КЗпП України, роз'яснень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», вимог розумності і справедливості, а тому рішення суду і в цій частині зміні не підлягає.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду в частині відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки суд першої інстанції правильно застосував норми ст.88 ЦПК України, і у відповідності до положень процесуального закону стягнув витрати на правову допомогу пропорційно частки задоволених вимог позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів апеляційного оскарження та в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: