номер провадження справи 32/152/14
12.02.2015 Справа № 908/6170/14
за позовом Комунального підприємства "Житній ринок" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 16)
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" (72301, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Профінтерна, буд. 15)
про стягнення 28834,97 грн.
Суддя Н.А. Колодій
Представники:
Від позивача Лифар Д.В., довіреність № 08 від 16.01.2015 р.
Від відповідача не з'явився
Суть спору:
25.12.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Комунальне підприємство "Житній ринок" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" про стягнення 28834,97 грн. пені за неналежне виконання умов договору № 35 від 11.11.2013 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/6170/14, присвоєно справі номер провадження 32/152/14, з призначенням судового засідання на 12.02.2015 р.
Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та обґрунтовує їх ст. ст. 264, 525, 526, 530, 610, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216 Господарського кодексу України та умовами договору № 35 від 11.11.2013 р.
Відповідач в судове засідання 12.02.2015 р. не з'явився, але надіслав відзив в якому повідомив, що проти заявлених вимог заперечив та зазначив, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, що привело до збільшення штрафних санкцій, контрозрахунок та відзив надано суду.
За усним клопотанням представника позивача судове засідання велось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Судовий процес завершено 12.02.2015 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
11.11.2013 р. між Комунальним підприємством "Житній ринок" (позивач по справі) та Публічним акціонерним товариством "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" (відповідач по справі) було укладено договір № 35(надалі - договір).
Згідно умов договору, відповідач зобов'язався поставити та передати у встановлені строки у власність позивача та по його місцезнаходженню продукцію, передбачену п. 1.2. договору, а позивач - прийняти та оплатити продукцію в номенклатурі, кількості та по цінам, вказаних у специфікації. (п. 1.1. договору ).
Відповідач зобов'язався виконати всі необхідні монтажні роботи по вводу в експлуатацію холодильних машин 1МКТ28-2-2 в кількості 2 шт., а позивач зобов'язався - прийняти роботи та оплатити роботи, які пов'язані з доставкою, монтажем та пусконалагоджувальними роботами відносно продукції, зазначеної в п. 1.2. договору (п. 1.3 договору).
Пунктом 2.1. договору сторони передбачили специфікацію: холодильна машина 1МКТ28-2-2 в кількості 2 шт. загальна вартість 259999,20 грн. з ПДВ.
Вартість робіт, передбачених п. 1.3. договору складає 15000 грн. в тому числі ПДВ - 2500 грн. (п. 3.4. договору.) Загальна вартість договору складає 274999,20 грн., в тому числі ПДВ - 45833,20 грн. (п. 3.5. договору)
Згідно до п. 4.2. договору, платежі за продукцію (п. 1.1. договору) та виконання робіт (п. 1.3. договору ) здійснюється в три етапи: І етап - позивач здійснює передплату на розрахунковий рахунок відповідача в розмірі 50% від загальної вартості договору, зазначеної в п. 3.5. договору, протягом 5 банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку. ІІ етап - позивач здійснює передплату на розрахунковий рахунок відповідача в розмірі 20% від загальної вартості договору, зазначеної в п. 3.5. договору, протягом 5 банківських днів з моменту поставки обладнання, зазначеного в п. 1.2. договору за місцем знаходження позивача, вказаного в п. 1.1. договору. ІІІ етап - позивач здійснює кінцевий розрахунок з відповідачем в розмірі 30% від загальної вартості договору, зазначеної в п. 3.5. договору протягом з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.
На виконання умов договору, позивач здійснив передплату в розмірі 50% відповідно до умов договору, що підтверджується платіжним дорученням № 994 від 21.11.2013 р. (на суму 137499,60 грн.).
Відповідно до п. 5.1. договору, поставка продукції здійснюється відповідачем позивачу за адресою, зазначеною в п. 1.1 договору, протягом 35 календарних днів з моменту отримання на розрахунковому рахунку відповідача перерахованих позивачем грошових коштів, передбачених п. 4.2.1. договору, відповідно до виставленого відповідачем рахунку по умовам договору.
Таким чином, оскільки позивач взяті на себе зобов'язання за договором щодо перерахування грошових коштів у встановленому розмірі, поставка продукції відповідачем повинна була бути здійснена 22.12.2013 р.
Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідач поставив позивачу продукцію лише 19 серпня 2014 р., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000058 від 19.08.2014 р. (на суму 259999,20 грн.), копія якої міститься в матеріалах справи.
Позивач звернувся до відповідача листом (вих. № 414 від 05.11.2014 р.) з вимогою сплатити 26164,87 грн. пені , у зв'язку з порушенням умов договору стосовно несвоєчасного поставки продукції.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.
Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).
Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач залишив вимогу позивача без задоволення.
Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов договору належним чином не виконав.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 ЦК України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 9.5 договору, який передбачає, що у випадку прострочки строків поставки, встановлених договором, недопоставки, а також поставки продукції неналежної якості або комплектності відповідач платить позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від вартості товару, поставка якої складалось з вищезазначеного порушення.
Позивачем пред'явлена до стягнення пеня за прострочку поставки продукції за період з 24.11.2013 по 18.08.2014 р. в сумі 28834,97 грн.
Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно, а саме за 238 днів. Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що сума пені, з урахуванням ст. 232 ГК України, яка підлягає стягненню складає 19845,41 грн. (за 182 дня). В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом частково.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Вирішив:
1. Позов Комунального підприємства "Житній ринок" до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" про стягнення 28834,97 грн. пені задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" (72301, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Профінтерна, буд. 15, код ЄДРПОУ 00217857) на користь Комунального підприємства "Житній ринок" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 16, код ЄДРПОУ 05587843) 19845 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 41 коп. пені та 1257 (одна тисяча двісті п'ятдесят сім) грн. 42 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В решті позову відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "17" лютого 2015 р.
Суддя Н.А. Колодій
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.