"26" січня 2015 р. м. Київ К/9991/53381/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (правонаступника Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області)
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011
у справі №2-а-8847/08/1370
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»
до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області
про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2009 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2009 скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі №0000192320/0/89 від 13.04.2006 в частині донарахованого податкового зобов?язання з податку на прибуток в розмірі 1616849,55 грн., у т.ч. 837867,25 грн. основного платежу та 778982,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У справі за клопотанням відповідача проведено заміну Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на правонаступника Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської області Державної податкової служби.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства, правильності нарахування, повноти і своєчасності внесення до бюджету сум податків та інших обов?язкових платежів за період з 01.10.2004 по 31.12.205, про що складено акт № 280/23-2/00278801 від 04.04.2006.
За висновками відповідача позивачем допущено, зокрема, порушення вимог пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1, 5.2.7 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого завищено від?ємне значення об?єкта оподаткування на суму 2528,0 тис.грн., занижено податкове зобов??язання з податку на прибуток за 2005 рік на суму 845,0 тис.грн.
На підставі акта перевірки прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000192320/0/89 від 13.04.2006, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1626100 грн., у т.ч. основний платіж - 845000,00 грн. та 781100,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.
Щодо висновків відповідача про заниження позивачем валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 298,5 тис.грн., то судова колегія вважає за правильне погодитись в цій частині з висновками суду першої інстанції про підтвердження зазначеного порушення.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР ( далі - Закон №334/94-ВР) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовий доход, відповідно до пп.4.1.1 Закону, включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).
Згідно пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Згідно з абзацом другим п. 16.4 ст. 16 Закону № 334/94-ВР платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності згідно з п. 6.1 ст. 6 цього Закону.
Перевіркою встановлено, що згідно даних декларації з податку на прибуток позивача за 3 квартали 2004 року у рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» дохід становить 209712,7 тис.грн. За 2004 рік у рядку 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» позивачем визначено дохід в розмірі 288566 тис.грн.
Однак, згідно наданих до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, дохід від продажу товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2004 року становив 79151,8 тис. грн. (дохід від продажу товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2004 року за даними головної книги в розмірі 79397,7 тис.грн., зменшений на суму авансів оплачених в попередніх періодах в сумі 245,9 тис. грн.).
Таким чином заниження позивачем валового доходу на суму 298,5 тис грн. знайшло свої підтвердження.
Щодо завищення позивачем валових витрат в сумі 1566030 грн. за операціями з оплати послуг, наданих концерном «Основа» за договором №2 від 29.12.2004, то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначене порушення знайшло своє підтвердження.
Згідно договору №2 від 29.12.2004 концерн «Основа» взяв на себе зобов?язання надати позивачу комплекс послуг консультаційного характеру у сфері управління, фінансів та загальних економіко-правових норм. При цьому умовами договору передбачено, що результати роботи можуть бути представлені замовнику як на паперових носіях так і в електронному вигляді. Здача об?ємів роботи та якість робіт, відповідно до п.4.1 договору, провадяться на підставі документів, що відображають об?єми робіт та якість робіт. Остаточний прийом виконаних робіт проводиться на підставі вищезазначених документів та відповідно до акта.
Однак, на підтвердження понесених витрат позивачем були надані лише акти виконаних робіт, які не містять обсягів наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг, їх об?єм, вартість.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, згідно п. 1.32 ст.1 Закону неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.
Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм, платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на оплату робіт (послуг) у разі наявності первинних документів, що підтверджують їх достовірність та реальність, а також безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.
З огляду на те, що позивачем не доведено, що консультативні послуги були ним отримані та використані у господарській діяльності, оскільки ні з актів, ані з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були виконані зазначені послуги, у чому вони полягали, так само як і не встановлено наявності економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток за цією операцією.
Щодо завищення позивачем витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за ІУ кв. 2004 року на суму 1485,2 тис.грн., то судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів, що в рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів» Декларації з податку на прибуток підприємств за 2004 рік було відображено витрати, не включені в декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2004 року.
Правильними є і висновки суду першої інстанції, що формування позивачем валових витрат на підставі звітів підзвітних осіб про використання коштів без надання платіжних документів на підтвердження сплати готівкових коштів, суперечить вимогам пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР, у зв?язку з чим висновки відповідача про завищення валових витрат на суму 35785,00 грн. є правильними.
За встановлених обставин, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011 скасувати.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2009 залишити в силі.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун