"22" січня 2015 р. м. Київ К/800/3630/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
головуючого: Мороз Л.Л.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Шведа Е.Ю.,
розглянула у порядку письмового розгляду касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 30.11.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі, в якому (з урахуванням уточнень) просив скасувати рішення комісії № 4/308 від 27.08.2012 року про відмову в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; зобов'язати прийняти довідку ф-122, видану 29.10.1992 року Автобазою №2; зобов'язати здійснити перерахунок трудового стажу, зарахувати трудовий стаж згідно трудової книжки і трудовий стаж за час підприємницької діяльності з 01.01.2000 року по 30.09.2011 року; зобов'язати призначити пенсію як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС по досягненні 50 років з 13.03.2012 року.
Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 30.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 року, в задоволенні позову відмовлено
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_2 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Рішенням комісії Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі № 4/308 від 27.08.2012 року відмовлено ОСОБА_2 у призначенні пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У рішенні вказано, що згідно трудової книжки, позивач з 27.06.1983 року по 01.09.1987 року працював в Київській автобазі № 3 Київського виробничого тресту автомобільного транспорту Головпромтранспорту. Однак, довідку ф-122 від 29.10.1992 року про перебування 09.05.1986 року у м. Чорнобиль, а 8-9 липня 1986 року у с. Дитятки Чорнобильського району видала Автобаза № 2 Будівельно-монтажного тресту № 1 Міністерства будівництва. Отже, у позивача відсутній 20 річний стаж роботи .
Згідно довідки ПАТ «Автобаза №2» від 25.06.2012 №36, за даними архівних папок наказів по особовому складу, ОСОБА_2 працював в Автобазі №2 Будівельно-монтажного тресту №1 Міністерства будівництва водієм з 01.09.1987 по 01.08.1991.
Згідно довідки ПАТ «Автобаза № 2» від 27.04.2012 № 22, Автобаза № 2 не є правонаступником Автобази № 3. Підтвердити участь ОСОБА_2 в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видати довідку ф-122 не має можливості тому що в цей період він працював в Київській автобазі № 3.
Інформацію у вищеназваних довідках та відсутність доказів участі позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ПАТ «Автобаза № 2» підтвердило в листі № 68 від 16.11.2012 на запит суду першої інстанції.
Згідно листа Державної адміністрації автомобільного транспорту від 13.08.2012, у списках, наданих Міністерству транспорту України Київським міським територіально-виробничим об'єднанням автомобільного транспорту, за 1986-1988 роки відсутнє прізвище ОСОБА_2
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», право на пенсію в повному обсязі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи для чоловіків не менше 20 років.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що Управління Пенсійного фонду призначає пенсію коли право не пенсію документально підтверджено та відсутні розбіжності в поданих документах. При цьому, суди дійшли висновку, що у наданих позивачем довідках не підтверджена робота в Автобазі № 2 у 1986 році.
Крім того, суди зазначили, що на час звернення до Управління Пенсійного фонду, згідно трудової книжки, стаж роботи ОСОБА_2 був недостатній. Для зарахування до трудового стажу часу підприємницької діяльності з 01.01.2000 по 30.09.2011 відсутні законодавчі підстави, оскільки за даними відділу персоніфікованого обліку, відсутня інформацію відносно позивача за 2000-2008 роки та за 2012 рік.
Колегія суддів вважає висновок судів про відмову у позові передчасним та таким, що не ґрунтується на повному та всебічному з'ясуванні усіх обставин справи.
Суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позивача відносно того, що лист Державної адміністрації автомобільного транспорту від 13.08.2012, згідно якого у списках, наданих Міністерству транспорту України Київським міським територіально-виробничим об'єднанням автомобільного транспорту, за 1986-1988 роки відсутнє прізвище ОСОБА_2, не є належним доказом, оскільки підприємства, у яких працював позивач не мали відношення до Державної адміністрації автомобільного транспорту.
Крім того, судами не перевірено доводи позивача, що правонаступництво Автобази № 2 Будівельно-монтажного тресту № 1 Міністерства будівництва підтверджується наказом Міністерства будівництва УРСР № 387 від 03.08.1987 року, наказом № 375 ордену Леніна будівельно-монтажного тресту № 1 від 11.08.1987 року, наказом № 173-к від 04.08.1987 ордену Леніна Будівельно-монтажного тресту № 1.
Також, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності зарахування до трудового стажу часу підприємницької діяльності з 01.01.2000 по 30.09.2011 ґрунтуються лише на даних персоніфікованого обліку, але без дослідження інших доказів, зокрема, довідки Токмацької ОДПІ Запорізької області № 2938/л від 17.09.2012 року.
Принцип офіційного з'ясування усіх обставин у справі, встановлений статтями 7, 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагає від суду вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Проте, судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Василівського районного суду Запорізької області від 30.11.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2013 року у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: