"04" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/41328/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2012
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012
у справі № 2а-4387/11/2170
за позовом ДПІ
до приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Пектораль" (далі - Підприємство)
та державного реєстратора виконавчого комітету Херсонської міської ради
про визнання недійсними установчих документів, скасування державної реєстрації змін до установчих документів та припинення юридичної особи.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У серпні 2011 року ДПІ звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила: визнати недійсними зміни до установчих та реєстраційних документів Підприємства щодо включення до кола його засновників ОСОБА_1; скасувати державну реєстрацій змін до установчих документів, вчинених на підставі рішення від 25.11.2009 № 02 про прийняття ОСОБА_1 прав та обов'язків засновника Підприємства; припинити юридичну особу відповідача.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2012, залишеною без змін Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті цих судових рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом не доведено фіктивності перереєстрації Підприємства на ОСОБА_1 Крім того, за висновком судів, наявність у відповідача податкового боргу виключає можливість порушення податковим органом питання про припинення юридичної особи.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник наголошує, що вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації змін до установчих документів Підприємства у зв'язку зі зміною засновника відбулося без волевиявлення останнього, у зв'язку з чим Підприємство відповідає ознакам фіктивного суб'єкта господарювання.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що 25.11.2009 до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про державну реєстрацію змін до установчих документів відповідача, який було здійснено у зв'язку з передачею ОСОБА_2 прав та обов'язків засновника (власника) Підприємства ОСОБА_3 (заява від 25.11.2009, а.с. 20) та прийняттям останнім повноважень засновника (власника) Підприємства (рішення засновника/власника від 25.11.2009 № 02, а.с. 36).
За твердженням ДПІ, зазначена перереєстрація Підприємства здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відбулася без відома та без участі ОСОБА_3 з метою фактичного використання Підприємства невстановленими особами для провадження незаконної діяльності.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3, наданих ВПМ Ніжинської ОДПІ 09.09.2010 (а.с. 35), він не мав наміру здійснювати підприємницьку діяльність з використанням цього підприємства, не отримував жодних установчих, реєстраційних, фінансово-бухгалтерських документів та печаток цієї юридичної особи, не має жодного відношення до її господарської діяльності.
Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України (далі - ГК) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною першою статті 56 ГК встановлено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.
За змістом вказаних правових норм спрямованість наміру особи, яка реєструє (перереєструє) юридичну особу, на здійснення господарської діяльності є однією з основоположних засад підприємництва.
У статті 551 ГК наведено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:
зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;
незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;
зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;
зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні цього позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність податковим органом факту державної реєстрації Підприємства на підставну особу (ОСОБА_1) без наміру здійснення підприємницької діяльності, тобто з порушеннями закону, які допущені при її перереєстрації, та які не можна усунути.
При цьому суди послалися на отриманні від нотаріуса ОСОБА_4 пояснення щодо вчинення нею нотаріальних дій з приводу засвідчення справжності підпису ОСОБА_1 на його заяві та рішенні від 25.11.2009 про прийняття повноважень засновника Підприємства, а також справжності його підпису на двох примірниках Статуту відповідача.
Наведені пояснення нотаріуса ОСОБА_4 суперечать показанням, наданим ОСОБА_1 під час його допиту як свідка Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області у порядку судового доручення; згідно з цими показаннями ОСОБА_1 ніколи не був у м. Херсоні у названого нотаріуса, не підписував у його присутності будь-яких документів, не подавав до державного реєстратора пакета документів для перереєстрації Підприємства.
З оскаржуваних судових рішень зі спору не вбачається мотивів, з яких судами надано перевагу саме поясненням нотаріуса ОСОБА_4, а не показанням ОСОБА_1
Слід зазначити, що за правилами оцінки доказів, наведеними у статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визначає у тому числі й достатність доказів, що передбачає можливість на підставі зібраних доказів зробити однозначний висновок про наявність (відсутність) певного юридичного факту. Докази, які суперечать один одному, та достовірність яких викликає сумніви (як-от показання та пояснення заінтересованих третіх осіб, сторін, що не підкріплені жодними даними) є недостатніми.
У даному разі наведені показання як ОСОБА_1, так і нотаріуса ОСОБА_4 могли бути надані з метою запобігання негативних кримінально-правових наслідків, а тому для оцінки цих доказів судам необхідно було дослідити справжність підпису ОСОБА_1 на вказаних заяві, рішенні та у Статуті Підприємства, зокрема, шляхом призначення почеркознавчої експертизи.
У разі ж підтвердження належними засобами доказування фіктивності перереєстрації Підприємства на ОСОБА_1 (зокрема, у випадку встановлення вчинення розглядуваних реєстраційних дій без відома та участі цієї особи), фактичного використання Підприємства іншими особами, які не мають на це повноважень та приховують від контролюючих органів місцезнаходження органу управління Підприємством, відповідача слід визнати таким, що має ознаки фіктивного суб'єкта господарювання у розумінні статті 551 ГК.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Приховування органу управління юридичної особи, використання її не уповноваженими особами свідчить про намір цих осіб діяти поза державним контролем, в тому числі і у сфері оподаткування, що обумовлює право податкового органу ініціювати питання про припинення юридичної особи в порядку підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Необґрунтованим є і посилання судів попередніх інстанцій на положення пункту 11.10 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 979, які, за висновком судів, виключають можливість задоволення позову з огляду на наявність у відповідача податкового боргу. Адже норми підзаконного нормативно-правового акту, мають меншу юридичну силу у порівнянні із нормами законодавчих актів, якими встановлені підстави для припинення юридичної особи і які не передбачають відсутність податкового боргу серед таких підстав. До того ж, на час ухвалення рішень з даної справи вказаний Наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588.
Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткової перевірки обставин даної справи, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для усунення вказаних недоліків.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити частково.
2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 у справі № 2а-4387/11/2170 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько