"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/48465/13
К/800/48536/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф., (суддя-доповідач),
Малиніна В.В.,
Швець В.В.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Одеського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання виплатити грошове утримання за час вимушеного прогулу за касаційними скаргами Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Одеського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року, -
У жовтні 2012 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів №1588 від 09 серпня 2012 року та №439 від 28 серпня 2012 року, просив поновити його на посаді в органах внутрішніх справ та зобов'язати ОМУ ГУ МВС України в Одеській області виплатити грошове утримання за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року, яка набрала законної сили поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з підстав невчасного вручення йому наказу про звільнення та трудової книжки.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Одеське міське управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області звернулись до суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про часткове задоволення касаційних скарг, на підставі наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
З 27.12.2011 року позивач працює на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів учинених іноземцями та відносно них у відділі карного розшуку Одеського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
За результатами службового розслідування встановлено, що 21 березня 2012 року до старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями і відносно них відділу карного розшуку ОМУ ГУ МВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_6, звернувся громадянин ОСОБА_7 з заявою про незаконне заволодіння гр. ОСОБА_8 його коштами.
ОСОБА_6 надав отриману заяву для реєстрації до вхідного журналу ВКР ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, а після до ЖРЗПЗ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.
В ході перевірки фактів викладених у зазначеній заяві 21 березня 2012 року о 10.30 годині, за вказівкою майора міліції ОСОБА_6, ним та оперуповноваженим сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями і відносно них відділу карного розшуку ОМУ ГУ МВС України в Одеській області лейтенантом міліції ОСОБА_9 та оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку ОМУ ГУ МВС України в Одеській області лейтенантом міліції ОСОБА_4 біля будинку АДРЕСА_1 м. Одеси було затримано гр. ОСОБА_8 і гр. ОСОБА_10 та о 10.40 год. доставлено до службових приміщень ВКР ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, що зареєстровано у журналі обліку відвідувачів та запрошених до ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.
Згідно пояснень гр. ОСОБА_8 і гр. ОСОБА_10 працівники ВКР ОМУ ГУ МВС України застосовували до них спецзасоби - наручники, що в свою чергу ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_4 заперечували.
При цьому, в порушення вимог діючого законодавства зазначені вище працівники ВКР ОМУ ГУ МВС України в Одеській області будь-яких документів про затримання гр. ОСОБА_8 і гр. ОСОБА_10 не складали та примусово утримували в службових приміщеннях, не зважаючи на вимоги затриманих, не надали їм можливості запросити адвоката та повідомити родичів про своє місцезнаходження.
Згідно пояснень гр. ОСОБА_8 протягом цього часу майор міліції ОСОБА_6 примушував погрозами сплатити гр. ОСОБА_7 30000,00 доларів США, а також обіцяючи після сплати вказаної суми відпустити її та гр. ОСОБА_10, не оформляючи будь-яких офіційних документів щодо них.
Приблизно о 20.00 годині 21 березня 2012 року працівники ВКР ОМУ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_4, без дозволу орендаторів та власника квартири, яка перебуває у приватній власності, провели обшук квартири АДРЕСА_1, в ході якого вилучили грошові кошти, мобільний телефон, ноутбуки, флеш-карту, інші документи та особисті речі, що належали гр. ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_10
Приблизно о 21.00 годині на вул. Преображенській м. Одеси біля адміністративної будівлі ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, зазначені вище працівники провели обшук автомобіля, який на підставі Свідоцтва про реєстрацію перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_10 та вилучили з автомобіля 4000,00 грн. Протокол огляду зазначеного автомобіля було складено з порушеннями. Прокурора про проведення обшуків не було повідомлено.
Матеріали перевірки заяви ОСОБА_7 27 березня 2012 року були направлені до Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, де 05 квітня 2012 року було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3ст. 190 КК України, за фактом заволодіння шляхом омани майном, що належить гр. ОСОБА_7
За проведеною службовою перевіркою зроблено висновок, що позивач грубо порушив вимоги ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.06.2006 року №2460-VI, ст.ст.29, 30 Конституції України, ст.ст. 5,11 Закону України "Про міліцію", ст. ст.85, 106, 190, 195 КПК України, п.3.1 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України від 14.04.2004 року №400, Присягу працівника органів внутрішніх справ України, зобов'язання, наданого ним при прийнятті на службу до ОВС України, розпорядження МВС України від 31.03.2011 року №329, звернення колегії МВС України до особового складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовців внутрішніх військ від 07.02.2012 року, що виразилось у незаконному затриманні та утримуванні громадян ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_10 у службових приміщеннях, не повідомленні про їх затримання родичів, не наданні можливості отримати допомогу адвоката, незаконному обшуку приватного житла та автомобіля.
Наказом ГУ МВС України в Одеській області від 09 серпня 2012 року №1588 "Про покарання співробітників ВКР ОМУ ГУ МВС України в Одеській області" старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями і відносно них відділу карного розшуку ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, лейтенанта міліції ОСОБА_4, з органів внутрішніх справ України звільнено за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області від 28 серпня 2012 року №439 о/с, у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України позивача звільнено у запас Збройних Сил за п.66 (за дискредитацію).
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття вищевказаних наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувані накази прийнятий необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття, тобто відповідачі не довели вчинення позивачем таких порушень, які могли би бути підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Проте, перевіривши матеріали справи щодо правомірності прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду попередніх інстанції, оскільки даючи правову оцінку обставинам у справі та співоцінуючи їх із матеріалами справи, суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів не відповідають обставинам встановленим по справі.
Відповідно до статті 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір'я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, приходимо до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Ці вимоги відображені у статті 5 Закону України «Про державну службу», Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу.
Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника ОВС та власне органи внутрішніх справ, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
До таких вчинків, слід віднести: вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили; скоєння корупційного діяння як різновиду адміністративного правопорушення; систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби в ОВС; систематичне поширення компрометуючої ОВС України інформації за допомогою засобів мас-медіа.
Висновком службового розслідування від 09.08.2012 року встановлено звільнити ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ України за п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України за грубі порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст.ст. 5, 11 Закону України «Про міліцію», ст.ст. 85, 106, 190,195 КПК України, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, зобов'язання, наданого ним при прийнятті на службу до ОВС України, розпорядження МВС України від 31.03.2011 року №329, звернення колегії МВС України до особового складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовців внутрішніх військ від 07.02.2012 року.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій вказували на те, що відповідачами не було надано доказів на підтвердження зазначених обставин щодо незаконного затримання та утримування громадян ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_10 у службових приміщеннях, не повідомлення про їх затримання родичів, в не наданні можливості отримати допомогу адвоката, та незаконному обшуку приватного житла та автомобіля, з посиланням на те, що постановою Прокуратури м. Одеси від 15 жовтня 2012 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно співробітників відділу карного розшуку ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, зокрема у відношенні оперуповноваженого лейтенанта міліції ОСОБА_4 за ч.2 ст.365, ч.1 ст.366 КК України, по факту перевищення влади та службових повноважень, тобто здійснення дій, які явно виходять за межі наданих їм повноважень
Проте, роблячи такий висновок суди попередніх інстанцій не врахували те, що у п. 1 резолютивної частини вищевказаної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.10.2012 року, зазначається, - Відмовити в порушені кримінальної справ у відношенні працівників карного розшуку ОСОБА_4 за ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 366 КК України, обмежившись у відношенні них мірами дисциплінарного характеру.
За такими критеріями і слід оцінювати рішення суб'єкта владних повноважень та враховувати, що законність такого не пов'язана з наявністю чи відсутністю рішення у кримінальній справі.
Крім того, судами попередніх інстанцій не перевірено факт звернення ОСОБА_7 із заявою про скоєння відносно нього злочину саме до Одеського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, а не до майора міліції ОСОБА_6, який грубо порушуючи свої функціональні обв'язки, отримав вищевказану заяву про скоєння злочину, як на це вказували відповідачі.
За приписами частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначених вимог закону суди не врахували, а тому судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях.
За приписами ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 220-1, 227, 231 КАС України, -
Касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Одеського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
В.В. Швець