"05" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/48336/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Бутенка В.І.,
Олексієнка М.М., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому Хмельницької області про скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_5, - представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року, -
У жовтні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому Хмельницької області від 8 вересня 2011 року № 3242 про застосування фінансових санкцій за неподання звітності до органів Пенсійного фонду України за 2009 рік на суму 4624,44 гривень.
На обґрунтування позовних вимог фізична особа-підприємець ОСОБА_4 послався на те, що норми закону, які були застосовані відповідачем при прийнятті зазначеного рішення, а саме пункт 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), втратили чинність 1 січня 2011 року, тому на момент винесення рішення не могли бути застосовані, у зв'язку з чим прийняте рішення є протиправним.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року і прийняти нове рішення про задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 9 березня 2006 року зареєстрований у виконавчому комітеті Хмельницької міської ради. З 13 березня 2006 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому Хмельницької області, реєстраційний № 32255.
У серпні 2011 року Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому Хмельницької області провело планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 1 жовтня 2007 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено Акт від 25 серпня 2011 року № 512.
Внаслідок цього Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому Хмельницької області 8 вересня 2011 року на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV прийняло рішення про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання звітності до органів Пенсійного фонду України (відомостей про застрахованих осіб, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, за 2009 рік) на суму 4624,44 гривень.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у відповідності до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) відповідач правомірно застосував до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 штрафні санкції на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV.
Так, за період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV, який діяв до 1 січня 2011 року, було встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була виключена.
У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому Хмельницької області протиправно винесло рішення від 8 вересня 2011 року № 3242 про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання звітності до органів Пенсійного фонду України за 2009 рік на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Відповідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про правомірність оскаржуваного рішення Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому Хмельницької області не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року підлягають скасуванню, а позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому Хмельницької області про скасування рішення - задоволенню.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_5, - представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, - задовольнити.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2012 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити. Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому Хмельницької області від 8 вересня 2011 року № 3242 про застосування фінансових санкцій за
неподання звітності до органів Пенсійного фонду України.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Бутенко В.І.
Олексієнко М.М.