29 січня 2015 року м. Київ К/800/46729/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі (далі - УПФ) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області (далі - ДВС) про скасування рішення щодо відкриття виконавчого провадження за касаційною скаргою представника позивача на судові рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 травня 2014 року, Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, -
У травні 2014 року представник УПФ звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та визнати незаконними дії ДВС, допущені при її винесенні.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 23 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, позовну заяву повернуто УПФ з підстав, передбачених пунктом 6 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
У касаційній скарзі представник позивача, з посиланням на порушення норм процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що виконавчий лист виданий саме Корольовським районним судом м. Житомира, а отже справа підлягає розгляду цим судом.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив того, що позов територіально не підсудний Корольовському районному суду м. Житомира.
Такий висновок не відповідає нормам матеріального права.
Територіальна підсудність адміністративних справ визначається статтю 19 КАС України. Відповідно до частин першої та другої цієї норми, адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходження відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Виходячи зі змісту зазначеної норми випливає, що основним для її застосування слід визначити місцезнаходження відповідача або проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, і щоб цим Кодексом не було передбачено випадку, який би по іншому визначав територіальну підсудність адміністративної справи.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суди не врахували вимоги частини шостої статті 181 КАС України, якою визначено територіальну підсудністю адміністративних справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби. Згідно положень цієї норми ( у редакції Закону № 4054-VІ (4054-17) від 17.11.2011) адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1- 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом , який видав виконавчий лист.
При роз'ясненні зазначеної норми, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 3 Постанови від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» вказав, що визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, судам необхідно враховувати, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.
Як свідчать матеріали справи, виконавчий лист, на підставі якого винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, видано Корольовським районним судом м. Житомира у справі, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 18 КАС України, тому такий спір за територіальною підсудністю належить розглядати Корольовському районному суду м. Житомира.
З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про непідсудність даної адміністративної справи Корольовському районному суду м. Житомира, а отже попередні судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною першою статті 227 КАС України (порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі), з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області задовольнити.
Ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 23 травня 2014 року, Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року скасувати з направленням справи для продовження розгляду до Корольовського районного суду м. Житомира.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
І.В. Штульман