04 лютого 2015 року м. Київ К/800/27983/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
за участю секретаря судового засідання Єгорової І.В.,
представника позивача Колмакова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року
у справі № 2а-12693/12/2070
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» (далі - позивач, ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп»)
до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Індустріальна МДПІ м. Харкова)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» звернулось у листопаді 2012 року до суду з позовом до Індустріальної МДПІ м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000422330 від 03.07.2012 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, зареєстровано як платник податку на додану вартість від 19.07.2002 року, станом на час розгляду справи перебуває на обліку як платник податків в Індустріальній МДПІ м. Харкова.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 статуту позивача метою діяльності товариства є підприємницька діяльність з метою отримання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Згідно п. 3.2 ст. 3 статуту позивача товариство займається наступними видами діяльності для виконання вищенаведеної мети: будівництво та менеджмент солодового заводу в Харкові, вирощування та комерціалізація ячменю, виробництво та комерціалізація солоду, здійснення будь-якої іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству України та сприяє досягненню мети діяльності та завдань товариства.
В період з 23.04.2012 року по 23.05.2012 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, валютного законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 1127/22-106/32031362 від 14.06.2012 року, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 799 322,00 гривні.
На підставі вказаного висновку акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422330 від 03.07.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 2 799 322,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 411 289,50 гривень.
В результаті адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000422330 від 03.07.2012 року, оскаржуване рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про те, що позивачем віднесено до складу валових витрат вартість консалтингових послуг, що не були використані у власній господарській діяльності позивача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте Індустріальною МДПІ м. Харкова з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідає дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Наведеним приписам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кореспондують відповідні норми ПК України.
Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Тобто, для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем Компанією «Малтюроп груп» та позивачем було укладено договір про надання послуг від 01.07.2008 року, відповідно до якого Команія «Малтюроп груп» зобов'язується надавати групі компаній ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп») належні послуги, які відповідають потребам останнього і її інтересам, включаючи, серед іншого, консультаційні послуги і послуги з надання операційної підтримки, зокрема у сферах управління грошовими коштами і фінансування, бухгалтерського обліку і оподаткування, продажів, закупівель, операцій із забезпечення, оптимізації виробництва, організації внутрішнього обміну інформацією, а також інформаційних технологій та систем.
Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом апеляційної інстанції копіями актів здачі-прийняття послуг, платіжних доручень.
При досліджені актів здачі-прийняття послуг судом апеляційної інстанції встановлено, що вони містять усі необхідні реквізити: назву документа, дату і місце його складання, назву підприємств, від імені яких складено документ, зміст господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто, складені у відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який зазначив, що обов'язкова наявність інших документів, окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, чинним законодавством не передбачена.
Між тим, судом апеляційної інстанції зазначено, що крім актів здачі-прийняття послуг позивачем також було надано копії додатків до цих актів, які деталізують зміст наданих послуг, вказаних в актах (в оригіналі та в перекладі на українську мову), копію посібника щодо політики та загальних процедур «Фінансовий посібник та облікові політики групи», а також «знімки екранів» поштової програми» з переліками листування між керівниками позивача та провайдера, які, разом з обов'язковими первинними документами, підтверджують факт отримання консалтингових послуг ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» від Компанії «Малтюроп Груп». Також, детальні переліки послуг, що надавались, наведені у Додатку 1 до договору «Описання діяльності, послуг та принципів розподілу стосовно кожного виду послуг». Вартість кожної з наданих послуг у євро/годинах наведена у додатках до актів прийому-передачі.
Враховуючи викладене, беручи до уваги правовий характер послуг, що надавались (консалтингові послуги), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість відображення наданих послуг в актах здачі-прийняття в грошовому виразі.
Судом першої інстанції зазначено, що документи, надані позивачем на підтвердження господарських операцій з придбання консалтингових послуг не містять інформації, яка відображає реальні послуги (їх конкретний зміст та обсяг, одиницю виміру), а наведена у них інформація унеможливлює встановлення змісту та обсягу консалтингових послуг, які передбачені договором, та, як наслідок - про неможливість встановити фактичне надання та реальність вказаних послуг.
Однак, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем не надані суду докази того, що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції. У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з висновком суду першої інстанції про невідповідність наданих позивачем актів здачі-прийняття консалтингових послуг вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що факт надання послуг повністю підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами та документами, створеними в процесі надання цих послуг.
Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що на підтвердження використання наданих Компанією «Малтюроп Груп» консалтингових послуг позивачем надано до матеріалів справи копії: додатку № 10 до договору про надання кредитної лінії від 01.06.2006 року, укладеного між ПАТ «Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь» та ТОВ «Малтюроп Юкрейн»; додаткової угоди № 5 від 01.09.2011 року до генерального кредитного договору № 010/42/175 від 17.12.2009 року, укладеної між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Малтюроп Юкрейн»; договору про надання кредитних послуг № 11440180000 від 03.10.2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Малтюроп Юкрейн», ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп»; декларацій з податку на прибуток позивача за 1 квартал 2009 року, 3 квартали 2009 року, 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року, 1 квартал 2011 року, ІІ-ІV квартали 2011 року, звіту про виробництво промислової продукції за 2009 рік, звіту про виробництво промислової продукції за 2010 рік, звіту про виробництво промислової продукції за 2011 рік, договору купівлі-продажу № 14-LPD/02.02.2010, укладеного між позивачем та Сумісним підприємством «Efes Vitanta Moldova Brewery» АО; контракту № 46-19-10/11 від 19.10.2011 року, укладеного між позивачем та ПП «Пердєєв Атамурат Хасанович», Компанія «Lucky Way Trade»; контракту № 02-MU від 10.02.2011 року, укладеного між ВАТ «Пивоваренная компания Балтика» та позивачем; контракту № 01-MU від 30.08.2009 року, укладеного між ВАТ «Пивоваренная компания Балтика» та позивачем; договору купівлі-продажу № 03-02/10 від 03.02.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Уран-СС»; договору купівлі-продажу № 6-29-12/10 від 29.12.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Уран-СС»; контракту № 27-11 від 27.11.2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Кастель-Скартвело»; контракту № 42-04-08/11 від 04.08.2011 року, укладеного між позивачем та ПП «Пердєєв Атамурат Хасанович», Компанія «Lucky Way Trade»; контракту № 38-22-06/11 від 22.06.2011 року, укладеного між позивачем та ПП «Пердєєв Атамурат Хасанович», Компанія «Lucky Way Trade»; контракту № 26-04-05/11 від 04.05.2011 року, укладеного між позивачем та «Пром Трэйд ЛТД»; контрактів № Е2101-2009 від 21.01.2009 року, № LO-NA/21-10 від 21.01.2010 року, № LO-NA/135-10 від 05.04.2010 року, укладених між позивачем та АТ «Lomisi»; договору поставки № 40-29-06/11 від 29.06.2011 року, укладеного між позивачем та СООО «Витавит».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом вищевказаних договорів є поставка позивачем ячменю (солоду), а метою їх укладення є отримання позивачем прибутку.
З огляду на види діяльності позивача, зазначені у статуті (вирощування та комерціалізація ячменю, виробництво та комерціалізація солоду), зміст послуг, що надавались позивачеві Компанією «Малтюроп Груп», та предмет вищезазначених договорів поставки, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що спірні послуги безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що використання наданих послуг у господарській діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів про виробництво промислової продукції.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вірно вважає хибним висновок відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, про відсутність зв'язку послуг, наданих Компанією «Малтюроп Груп» із господарською діяльністю позивача.
Щодо твердження суду першої інстанції про ненадання позивачем доказів, які б підтвердили факт укладення вказаних договорів між позивачем та іншими контрагентами за допомогою консалтингових послуг, отриманих від Компанії «Малтюроп груп», то судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що з огляду на характер зв'язку позивача із Компанією «Малтюроп Груп», який відносно позивача є Головним офісом, будь-яка господарська діяльність позивача, у тому числі укладення вищевказаних договорів поставки, взагалі була б неможливою без надання останнім позивачеві консалтингових послуг.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що обґрунтованість розміру витрат позивача на оплату консалтингових послуг, наданих Компанією «Малтюроп Груп» протягом спірного періоду в розрізі актів прийому-передачі послуг підтверджена експертними висновками ДП «Держзовнішінформ».
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати за 3 квартал 2009 року в сумі 803 245,00 гривень, за 4 квартал 2009 року в сумі 290 664,00 гривні, 1 квартал 2010 року в сумі 551 245,00 гривень, 1 квартал 2011 року в сумі 168 709,00 гривень, 4 квартал 2011 року в сумі 985 460,00 гривень за результатами відносин із Компанією «Малтюроп Груп» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв'язку із наданням послуг, замовлених для використання у власній господарській діяльності позивача.
Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що відповідно до пп. 20.1.27 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право, зокрема, визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.
Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання визначено як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Судом встановлено, що в податковому повідомленні-рішенні від 03.07.2012 року № 0000422330 позивачеві збільшено податкове зобов'язання за платежем «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб».
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Вичерпний перелік податків та зборів наведено у ст. ст. 9, 10 ПК України, серед яких такий платіж як «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб» відсутній.
Пунктом 9.4 ст. 9, п. 10.5 ст. 10 ПК України заборонено установлення загальнодержавних та місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом.
Наведені положення ПК України кореспондують з нормами Закону України «Про систему оподаткування», чинного на час виникнення спірних правовідносин щодо формування валових витрат за 3 квартал 2009 року - 1 квартал 2011 року, якими також не передбачено такого податку, як «податок на прибуток іноземних юридичних осіб».
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з наявної в матеріалах справи копії статуту ТОВ «Східноукраїнська компанія Малтюроп» не є іноземною юридичною особою.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у спірному податковому повідомленні-рішення назва податку, грошове зобов'язання за яким збільшено, як «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб», є помилковим.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування рішення суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 року у справі № 2а-12693/12/2070 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова
Судді: (підпис) М.І. Костенко
(підпис) І.В. Приходько
З оригіналом згідно