28 січня 2015 року м. Київ К/800/53552/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Сірош М.В.,
при секретарі Стадницькій Ю.Є.,
за участю представників:
позивача - Коряк О.Г., Пруднік С.І.,
відповідача - Української Т.О.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Центральний Офіс)
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2014
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014
у справі № 2а-12368/10/2670
за позовом публічного акціонерного товариства "Оболонь" (далі - Товариство)
до Центрального Офісу
про скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2010 № 0000024020/0, № 0000034020/0, № 0000054020/0, № 0000044020/0, від 31.03.2010 № 0000024020/1, № 0000034020/1, № 0000054020/1, № 0000044020/1, від 08.06.2010 № 0000024020/1, від 14.06.2010 № 0000024020/2, № 0000034020/2, № 0000054020/2, № 0000044020/2, від 02.09.2010 № 0000024020/3, № 0000034020/3, № 0000054020/3 та № 0000044020/3.
Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2014 ухвалені у справі судові акти було скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з метою виокремлення донарахувань за окремими епізодами, перевірки реальності операцій з придбання позивачем підрядних робіт у рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «Технобудспецінвест-3» та надання правової оцінки обставинам щодо надання Товариством додаткового блага його працівникам у вигляді безкоштовного харчування в ресторані.
За наслідками нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014, позов задоволено повністю.
Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Центральний Офіс звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові. За твердженням скаржника, висновки судів, покладені в основу прийняття судових рішень зі справи, зроблені без урахування висновків і мотивів касаційного суду, викладених в його ухвалі від 09.04.2014, та з порушенням вимог матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій і просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Центральним Офісом було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009, оформлену актом від 29.12.2009 № 614/40-20/05391057. За наслідками цієї перевірки (з урахуванням результатів адміністративного оскарження) податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2010:
№ 0000024020/3, за яким позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 261 218 грн. (у тому числі 183 828 грн. за основним платежем та 77390 грн. за штрафними санкціями);
№ 0000034020/3, згідно з яким Товариству визначено ПДВ у сумі 1 616 772 грн. (у тому числі 1 077 848 грн. за основним платежем та 538 924 грн. за штрафними санкціями);
№ 0000054020/3 про донарахування позивачеві податку з доходів найманих працівників у сумі 42189 грн. (у тому числі 14063 грн. за основним платежем та 28126 грн. за штрафними санкціями);
№ 0000044020/3 про зобов'язання позивача сплатити штрафні санкції з акцизного збору в сумі 26460 грн.
Однією з підстав для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток став висновок податкової інспекції про безпідставне включення позивачем до валових витрат вартості паливно-мастильних матеріалів у сумі 37231,20 грн., використаних позивачем поза межами виробничої діяльності Товариства.
Касаційним судом вже було надано правову оцінку цьому епізоду в ухвалі від 09.04.2014, згідно з якою розглядувані витрати не відповідають критеріям господарського характеру валових витрат, визначеним у пункті 5.1, підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як умови для їх врахування при обчисленні оподатковуваного доходу платника.
В силу вимог частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Втім всупереч наведеної процесуальної норми суди попередніх інстанцій, проігнорувавши вказаний висновок касаційного суду, зазначили про факт понесення Товариством зазначених витрат саме у межах господарської діяльності платника, що виключає законність оскаржуваних рішень по цьому епізоду та обумовлює необхідність відмови у задоволенні позову Товариства в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 13275,17 грн. (у тому числі 9307,80 грн. за основним платежем та 3967,37 грн. за штрафними санкціями).
З тих самих мотивів слід визнати законним і донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ, здійсненого податковою інспекцією за наслідками виключення з податкового кредиту Товариства ПДВ у сумі 7447 грн., сплаченого у ціні придбаних паливно-мастильних матеріалів.
Аналогічних порушень припустилися суди й при наданні правової оцінки операціям з придбання позивачем підрядних робіт у приватного підприємства «Технобудспецінвест-3» на виконання своїх зобов'язань перед комітентом (об'єднанням громадян «Футбольний клуб «Оболонь») за договором комісії від 14.10.2003 № 32/11-03.
Так, в ухвалі від 09.04.2014 Вищий адміністративний суд України наголосив, що за своєю правовою природою операції, здійснені на виконання цього договору, є поставкою робіт (послуг) у розумінні пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість». У розглядуваних правовідносинах приватне підприємство «Технобудспецінвест-3» є зобов'язаною особою з поставки обумовлених підрядних робіт перед позивачем у справі.
Касаційний суд підкреслив, що економіко-юридичний зміст виконаної роботи, наданої послуги виключає можливість їх поставки за комісійною угодою, що, в свою чергу, унеможливлює застосування положень пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» до розглядуваних правовідносин. У той же час висновок судів про дотримання позивачем порядку формування податкового кредиту по цьому епізоду мотивований саме фактом дотримання позивачем вимог цієї норми Закону.
Що ж стосується питання реальності виконання поставок підрядних робіт позивачеві приватним підприємством «Технобудспецінвест-3», то суди помилково визнали достатнім доказом фактичного виконання цих операцій подані Товариством актом приймання-передачі виконаних робіт. Установлені судами обставини справи не підтверджують необхідні для цілей оподаткування відомості для вичерпного з'ясування змісту розглядуваних операцій (як-от обсяг робіт, їх фактичне прийняття позивачем, здійснення останнім поточного контролю за станом виконання робіт тощо) та встановлення їх фактичного вигодонабувача (з урахуванням факту відсутності збудованого об'єкта - стадіону - на балансі Товариства).
По іншим епізодам, а саме: відображення позивачем у податковому обліку операцій з придбання послуг з проведення перепродажної підготовки продукції у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Болден», товариством з обмеженою відповідальністю «Локомотив 2005», приватним підприємством «Таврія плюс», приватним підприємством «Таврія І»; віднесення позивачем до валових витрат відсотків за користування кредитом за договором від 07.03.2008 № 20-0400/2-1; обчислення та сплата Товариством штрафу у розмірі 5% від суми недоплати з акцизного збору за серпень 2009 року, - суди врахували правову позицію суду касаційної інстанції, викладену в ухвалі від 09.04.2014, а відтак підстави для визнання необ'єктивними висновків судів по цим епізодам відсутні.
По епізодам, пов'язаним з оплатою позивачем ресторанного харчування його працівників, неналежним звітуванням виданих під звіт працівникам Товариства коштів суди встановили, що вказані факти не підтверджуються документально, у зв'язку з чим підстави для нарахування Товариству податку з доходів фізичних осіб в оспорюваній сумі відсутні.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані судові акти та відмовити у задоволенні відповідної частини позовних вимог.
З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Центральний Офіс його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків.
За таких обставин, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Замінити Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків.
2. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків задовольнити частково.
3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 у справі № 2а-12368/10/2670 змінити в частині визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2010 № 0000024020/3 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 13275,17 грн. (у тому числі 9307,80 грн. за основним платежем та 3967,37 грн. за штрафними санкціями) та податкового повідомлення-рішення від 02.09.2010 № 0000034020/3.
У цій частині позову відмовити.
4. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 у справі № 2а-12368/10/2670 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.В. Приходько
М.В. Сірош