22 січня 2015 року м. Київ К/800/9529/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого-судді Заїки М.М.,
суддів Загороднього А.Ф.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної митної служби України та Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановила:
У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Київської регіональної митниці у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 05.03.2012 № 478-к в частині припинення перебування його на державній службі в митних органах України та наказ від 06.03.2012 № 276-к «По особовому складу»; поновити його на посаді головного інспектора митного поста «Київ-західний» Київської регіональної митниці; стягнути з Київської регіональної митниці заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 5000 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано наказ Державної митної служби України від 05.03.2012 №478-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_2 та наказ Київської регіональної митниці від 06.03.2012 №276-к «По особовому складу». Поновлено ОСОБА_2 на державній службі в митних органах України на посаді головного інспектора митного поста «Київ-західний» Київської регіональної митниці. Стягнуто з Київської регіональної митниці на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Київська регіональна митниця просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року скасувати.
У касаційній скарзі Державна митна служба України просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з квітня 1997 року по 06 березня 2012 року ОСОБА_2 проходив державну службу на різних посадах в митних органах України.
На підставі подання Київської регіональної митниці наказом ДМС України від 05 березня 2012 року №478-к «Про припинення перебування на державній службі» та наказом Київської регіональної митниці від 06 березня 2012 року №276-к «По особовому складу» за порушення Присяги державних службовців відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» припинено 06 березня 2012 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_2, головного інспектора митного поста «Київ-західний» Київської регіональної митниці.
Підставою для внесення подання стали результати службового розслідування, проведеного згідно з наказом Київської регіональної митниці від 03 березня 2012 року №270, в ході якого встановлено факти порушення позивачем вимог нормативно-правових актів з питань митної справи під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів за вантажно-митними деклараціями (ВМД) від 03 березня 2012 року №100200000/2012/484056 та №100200000/2012/484056.
Зокрема, встановлено, що з причин незабезпечення головним інспектором митного поста «Київ-західний» ОСОБА_2 (керівником робочої групи) належного контролю за діями підпорядкованого особового складу, ОСОБА_3. не в повному обсязі виконано процедури, визначені критеріями ризику АСАУР « 000» (зважування обов'язково), про що свідчить інформація, зазначена у графах 6.3.4 актів про проведення митного огляду, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 митне оформлення товарів за ВМД від 03 березня 2012 року №100200000/2012/484054 та №100200000/2012/484056 завершено за відсутності погодження начальником митного поста «Київ-західний» рішення про визначення митної вартості, чим порушено вимоги пункту 9 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та зроблено висновок про несумлінне виконання ОСОБА_2 своїх службових обов'язків, визначених пунктами 2.1, 2.3, 2.29 і 2.43 посадової інструкції головного інспектора митного поста «Київ-західний» Київської регіональної митниці, затвердженої 23 січня 2012 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що видаючи оскаржувані накази, відповідачі діяли не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а упереджено та нерозсудливо, що є підставою для визнання протиправними та скасування спірних наказів в частині щодо припинення перебування позивача на державній службі.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним кодексом України, а в частині, що ними не регулюється, - Законом України "Про державну службу". Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Дисциплінарного статуту митної служби України. Норми Закону України "Про державну службу" можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту, оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 зазначеного Закону є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу повинно бути мотивованим. Розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.
Також необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.
Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом України у постанові від 21 травня 2013 року у справі №21-403а12.
За таких обставин та зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивача було звільнено з роботи з грубим порушенням норм трудового законодавства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Державної митної служби України та Київської регіональної митниці не підлягають задоволенню. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційні скарги Державної митної служби України та Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді А.Ф. Загородній
О.П. Стародуб