21 січня 2015 року м.Київ К/9991/49985/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Стрелець Т.Г.,
секретар судового засідання - Загородня М.О.,
за участю представників:
позивача - Литош В.О.,
відповідача - Максименко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» до Антимонопольного комітету України про визнання нечинним рішення, -
У січні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» звернулось з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просило визнати нечинним рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20 грудня 2011 року № 7-р/тк про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яким на позивача накладено штраф у розмірі 500000 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року, позов задоволено; визнано нечинним рішення Антимонопольного комітету України від 20 грудня 2011 року № 7-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Не погоджуючись із рішеннями судів, Антимонопольний комітет України звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» 25 листопада 2009 року за заявою гр.ОСОБА_5 розроблено та видано технічні умови підключення електроустановок житлового будинку заявника до належних енергопередавальній організації місцевих (локальних) електричних мереж, включивши до ТУ витрати на виготовлення проектної документації та реконструкції повітряної лінії електромережі.
Також, 10 листопада 2010 року та 07 лютого 2011 року позивачем видано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розроблені ТУ на збільшення величин електричної потужності електроустановок їх житлових будинків, приєднаних до належних енергопередавальній організації місцевих (локальних) електричних мереж, з включенням вимог щодо реконструкції ПС-35/10 кВ «Щасливцеве» та ПС-35/10 кВ «Генгірка» шляхом встановлення додаткових силових трансформаторів.
Не погоджуючись з вимогами ТУ щодо зобов'язання замовників робіт понести витрати на виконання заходів з реконструкції та модернізації електричних мереж, зазначені громадяни звернулись до Херсонського обласного територіального відділення АМК України зі скаргами на неправомірні дії ПАТ «Херсонобленерго» щодо видачі та реалізації ТУ на збільшення приєднаної потужності їх житлових будинків.
Тимчасова адміністративна колегія АМК України, розглянувши подання Херсонського обласного територіального відділення АМК України, розпорядженням від 04 квітня 2011 року № 25/р-1 розпочала розгляд справи за наявністю в діях ПАТ «Херсонобленерго» ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку.
20 грудня 2011 року Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №7-р/тк, яким встановлено, що ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» у період з 2009 по 2011 року включно займає монопольне становище на ринку послуг з підготовки та видачі технічних умов інженерного забезпечення електропостачання об'єктів містобудування в межах Херсонської області; визнано, що ПАТ «Херсонобленерго» допустило порушення конкуренційного законодавства, передбаченого п.2 ст.50, ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яке полягає у зобов'язанні замовників технічних умов здійснити реконструкцію трансформаторних підстанцій за власні кошти, незважаючи на те, що електроустановки цих замовників не приєднуються безпосередньо до об'єкта, якій підлягає реконструкції, а також у включенні в ТУ на приєднання електроустановок зобов'язань про відшкодування витрат на реконструкцію високовольтної повітряної лінії електромереж напругою 10кВ, зокрема, витрат на виготовлення проектної документації та виконання топографічної зйомки, при тому, що до вказаних ліній електроустановки замовники безпосередньо не приєднуються, а реконструкція цих ліній передбачена за рахунок інвестиційних коштів. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ПАТ «Херсонобленерго» накладений штраф у розмірі 500000 грн.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про електроенергетику» у чинній на момент виникнення спірних відносин редакції у разі якщо для створення можливості електропостачання необхідно здійснити будівництво (реконструкцію) мереж (об'єктів), які повинні бути невід'ємною частиною вже існуючих мереж (об'єктів), будівництво може провадитися згідно з технічними умовами, виданими підприємствами електроенергетики, за рахунок або силами замовників (власників) та користувачів зазначених об'єктів з подальшою передачею їх на баланс підприємств електроенергетики і відшкодуванням витрат на їх будівництво у розмірі та у порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці, забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 1998 року №335/98, здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ).
Згідно п.3.7.3 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, затверджених постановою НКРЕ від 13 червня 1996 року №15, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 липня 1996 року за № 408/1433, тарифи на передачу електроенергії визначаються таким чином, щоб забезпечити ліцензіатам достатні надходження коштів для відшкодування його виправданих витрат та прибутку, а також стимулювати його до скорочення цих витрат і підвищення рентабельності його діяльності. Ліцензіат з метою обґрунтування запланованих витрат на розвиток компанії подає до НКРЕ інвестиційну програму, затверджену ліцензіатом у встановленому порядку та погоджену з центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці. Інвестиційна програма має містити техніко-економічне обґрунтування витрат та розрахунок економічного ефекту, який має бути досягнуто внаслідок виконання інвестиційної програми.
Пунктом 1.4 Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом, затвердженим постановою НКРЕ від 01 серпня 2001 року № 801 (в редакції постанови НКРЕ від 11 грудня 2002 року № 1393), зобов'язано енергопостачальників використовувати кошти виключно на витрати, передбачені встановленою структурою тарифу, тобто структурою обґрунтованих витрат енергопостачальника на здійснення ліцензованої діяльності, що групуються за економічними елементами і на основі яких НКРЕ розраховує та затверджує тарифи на електроенергію для населення та інших споживачів електроенергії. Включення додаткових витрат призведе до збільшення існуючих тарифів на електроенергію.
Відповідно до п.3.8 Процедури з метою обґрунтування запланованих витрат ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, спрямованих на реконструкцію, модернізацію та розвиток компанії, до НКРЕ подається інвестиційна програма відповідно до затвердженого порядку.
Судами встановлено, що інвестиційними програмами ПАТ «Херсонобленерго» на 2009-2011 роки на час виготовлення та видачі ТУ гр.ОСОБА_6, ОСОБА_7 на іншим мешканцям сіл Щасливцево та Генічеські Гірка не були передбачені заходи з реконструкції мереж 10 кВ ПС-35/10 кВ «Щасливцево» та ПС-35/10 кВ «Генгірка». На час виготовлення та видачі ТУ ОСОБА_5 з включенням витрат на виготовлення проектної документації та реконструкції повітряної лінії електромережі ПЛ-0,4 кВ від ТП-10/0,4 кВ № 149, а також під час укладання договору від 18 січня 2010 року №12615 про реалізацію ТУ, інвестиційними програмами позивача на 2009-2010 роки зазначені заходи модернізації лінії електропередач передбачено не було. Інвестиційною програмою на 2011 рік передбачалась реконструкція лише ліній електропередач 10 кВ від ТП № 149, а не ПЛ-0,4 кВ від ТП 10/04 кВ № 149, користувачем якої є ОСОБА_5
Також судами встановлено, що споживачі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є користувачами електромереж 10 кВ ПС-35/10 кВ, оскільки електроустановки їх місцезнаходження приєднані через трансформаторну підстанцію 10/04 кВ ТП - 763 до повітряної лінії ПЛ-10 кВ ф.691, які складають єдину електричну мережу. Аналогічна ситуація по ОСОБА_5, електроустановки помешкання якої через ПЛ 0,4 кВ ф-4 приєднуються до ТП-10/04 кВ № 149.
Збільшення електричного навантаження в кожному елементі зазначених електричних мереж призведе до збільшення навантаження обладнання. Держенергонаглядом встановлено, що споживачі, зазначаючи своє помешкання житловим будинком, насправді влаштували міні-пансіонати, в яких несанкціоновано збільшили рівень приєднаної потужності.
Отже, у зв'язку з відсутністю в інвестиційних програмах заходів з реконструкції електромереж 10 кВ ПС-35/10 кВ «Щасливцево» та ПС-35/10 кВ «Генгірка» та відсутністю у структурі тарифу на передачу електроенергії коштів для реконструкції електричних мереж, необхідних для збільшення потужності існуючих мереж, суди попередніх інстанції обґрунтовано дійшли висновку про те, що позивач, закладаючи в умови ТУ, виданих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та іншим мешканцям сіл «Щасливцево» та «Генічеська гірка», витрати на встановлення додаткового силового трансформатора 35/10 кВ на ПС-35/10 кВ, та реконструкцію ПС-35/10 кВ «Щасливцево» та «Генгірка», діяв правомірно, без зловживання монопольним становищем, у зв'язку з чим підстави для застосування до позивача штрафіних санкцій відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Посилання відповідача у касаційній скарзі на непідсудність даного спору адміністративним судам колегією суддів відхиляються як безпідставні.
Відповідно до визначень ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено ч.1, п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму; юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Статтею 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено Антимонопольний комітет України як державний орган із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель, що відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень, наведений у ст.3 КАС України.
Публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції. Отже, спори за участю органів Антимонопольного комітету щодо виконання ними своїх повноважень є публічно-правовими.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» містить спеціальні норми - щодо захисту економічної конкуренції, а також загальні - щодо порядку захисту суб'єктом господарювання прав, порушених органами АМКУ. Проте цей Закон не є процесуальним і після набрання чинності КАС не може визначати компетенцію судів щодо розгляду публічно-правових спорів за участю органів АМКУ. З огляду на викладене адміністративним судам підвідомчі всі публічно-правові спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності Антимонопольного комітету України та його органів як суб'єктів владних повноважень.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 липня 2007 року у справі № 21-1154во06, від 16 вересня 2008 року у справі № 21-624во07, від 23 вересня 2008 року у справі № 21-803во08, від 07 жовтня 2008 року у справі № 21-147во07. Крім цього, відповідно до постанови від 26 березня 2013 року у справі № 21-438а12 справа за позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування розпорядження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розглянута сумісно колегією суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у господарських справах Верховного Суду України як справа адміністративної юрисдикції без будь-яких зауважень щодо недодержання правил підсудності.
Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді