Справа № 761/28083/14-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Гриньковська Н.Ю.
апеляційне провадження: Доповідач: Ратнікова В.М.
№ 22-ц/796/2610/2015
05 лютого 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- ГаращенкаД.Р.
при секретарі - Шалапуда Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволені позовних вимог до Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року змінити та визнати дії відповідача щодо відмови у доставці поштової посилки неправомірними; визнати дії відповідача щодо введення відправника в оману та надання інформації про неможливість доставки поштової посилки неправомірними; стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 21 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи. Зазначає, що відмова Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» доставляти йому замовлення з причин ніби існуючих бойових дій є безпідставою, оскільки згідно карти АТО (станом на 01.09.2014 року) у місті Красноармійську та у місті Димитрові, де він проживає, не було ніяких бойових дій. Доказом того, що відповідач реально може без проблем доставляти поштові відправлення є отримання позивачем рішення суду 1-ї інстанції та направлення апеляційної скарги за допомогою засобів поштового зв'язку.
В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку. В прохальній частині апеляційної скарги просив суд, у випадку його неприбуття в судове засідання, розглядати справу за його відсутності.
Представник Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що 31.08.2014 року ОСОБА_3 зробив замовлення в інтернет-магазині «Медтехніка» та замовив деталі для тонометра (гумову камеру та грушу) на загальну суму 31 грн.
Згідно платіжного доручення №Р24А972851033628358 від 01.09.2014 року ОСОБА_3 перерахував через відділення Приватбанку грошові кошти в розмірі 45грн. із призначенням платежу - деталі тонометра, на розрахунковий рахунок отримувача ОСОБА_4.
З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2014 року ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_3 було оформлено відправлення посилки за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується повідомленням на посилку за №0813300426116 та штампом поштового відділення УДППЗ «Укрпошта» в повідомленні на посилку.
Дану посилку ОСОБА_3 отримано не було, оскільки посилка Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» була повернута відправнику.
У зв'язку з чим, 11 вересня 2014 року ОСОБА_4 замовлені ОСОБА_3 деталі тонометра було відправлено через Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» оголошеною вартістю 50 грн., з яких вартість доставки 21 грн. за рахунок одержувача, що підтверджується експрес-накладною №59000073481986.
11 вересня 2014 року позивач звернувся до Міністерства інфраструктури України зі зверненням щодо не відправлення Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» посилки 03.09.2014 року на ім'я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
19 вересня 2014 року Міністерством інфраструктури України ОСОБА_3 було надано відповідь, в якій повідомлено, що у зв'язку з проведенням бойових дій в зоні антитерористичної операції, блокуванням окремих об'єктів поштового зв'язку та через неможливість доставки поштових відправлень одержувачам та на підставі п.4 окремого доручення заступника Міністра інфраструктури України з 22.07.2014 року призупинено приймання для пересилання поштових відправлень до населених пунктів Донецької області: Амвросіївського, Новоазовського, Старобешівського, Тельманівського, Шахтарського, Ясинуватського районів, м. Дебальцеве, м. Кіровське, м. Сніжне, м. Донецьк, м. Макіївка, м. Єнакієве, м. Горлівка, м. Харцизьк, м. Торез, м. Жданівка, та с. Комуна Артемівського району, м. Докучаєвськ.
Оскільки Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» безпідставно було відмовлено у відправці 03.09.2014 року посилки на ім'я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, то 23 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та просив суд визнати дії відповідача щодо відмови у доставці поштової посилки неправомірними; визнати дії відповідача щодо введення відправника в оману та надання інформації про неможливість доставки поштової посилки неправомірними; стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 21 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн.
Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні вказаних позовних вимог, суд 1-ї інстанції посилався на те, відповідно до вимог ст.. 60 ЦПК України, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» вимог чинного законодавства при відмові у доставці поштової посилки, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону з огляду на наступне.
Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, а також відносин між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку і користувачами їх послуг регулює Закон України «Про поштовий зв'язок».
Статтею 3 Закону України «Про поштовий зв'язок» встановлено, що основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку є: захист інтересів користувачів у сфері надання послуг поштового зв'язку; забезпечення надання послуг поштового зв'язку встановленого рівня якості; доступність до ринку послуг поштового зв'язку; законодавче регулювання відносин у сфері надання послуг поштового зв'язку; забезпечення прав користувачів на таємницю інформації у сфері надання послуг поштового зв'язку; забезпечення прав операторів поштового зв'язку; єдність правил, стандартів і норм у сфері надання послуг поштового зв'язку.
У відповідності до статті 8 Закону України «Про поштовий зв'язок» Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень забезпечує загальне регулювання діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку. Реалізацію державної політики у сфері надання послуг поштового зв'язку здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі зв'язку.
Згідно зі ст.15 Закону України «Про поштовий зв'язок» національний оператор забезпечує надання на всій території України універсальних послуг поштового зв'язку за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 18 Закону України «Про поштовий зв'язок» передбачає, що за порушення законодавства у сфері надання послуг поштового зв'язку оператори несуть відповідальність згідно із законами України. За невиконання чи неналежне виконання послуг з пересилання внутрішніх поштових відправлень, доручень користувачів щодо поштових переказів оператори несуть матеріальну відповідальність. Вартість попередньо оплачених користувачем послуг, що фактично не були йому надані, відшкодовується користувачеві у повному обсязі на підставі квитанції чи іншого документа про оплату цих послуг.
Поряд з цим, статтею 20 Закону України «Про поштовий зв'язок» встановлено, що забезпечення функціонування мереж поштового зв'язку в умовах воєнного стану та їх мобілізаційна готовність здійснюється відповідно до закону. В умовах надзвичайного чи воєнного стану за рішенням уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі зв'язку відповідно до закону надання послуг поштового зв'язку може бути обмежено або припинено, а мережа поштового зв'язку скорочена.
З досліджених доказів судом першої інтонації встановлено, що у зв'язку з проведенням бойових дій в зоні антитерористичної операції, блокуванням окремих об'єктів поштового зв'язку та через неможливість доставки поштових відправлень одержувачам, заступником Міністра інфраструктури України було видано окреме доручення №512/18/11-4 від 26.05.2014 року про вжиття додаткових заходів щодо недопущення загибелі і травмування людей під час активних бойових дій у ході АТО. На підставі пункту 4 даного доручення Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» з 22.07.2014 року до окремої вказівки, призупинено приймання для пересилання поштових відправлень до певного переліку населених пунктів Донецької області. З урахуванням розвитку ситуації в східному регіоні України Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» вживаються заходи, необхідні для відновлення повноцінного функціонування об'єктів поштового зв'язку на території, підконтрольній Збройним силам України.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов'язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода та упущена вигода) відшкодовується в повному обсязі.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З наданих сторонами доказів вбачається, що 03.09.2014 року Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» не було відправлено на ім'я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 посилки у зв'язку з проведенням бойових дій в зоні антитерористичної операції в Донецькій області та призупинення приймання для пересилання поштових відправлень до певного переліку населених пунктів Донецької області.
Тобто, посилка на ім'я ОСОБА_3 не була відправлена не з вини Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (втрата посилки, часткова втрата речей посилки, направлення посилки за невірною адресою тощо) і суд обґрунтовано послався в рішенні на відсутність підстав для визнання вказаних дій відповідача неправомірними.
Оскільки відсутня вина Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» у не відправленні 03.09.2014 року на ім'я ОСОБА_3 посилки за адресою: АДРЕСА_1, як обов'язкова умова притягнення до відповідальності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 21 грн.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», підставами задоволення судом позову про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди є наявність моральної (немайнової) шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Так як, відсутні протиправні діяння відповідача при відмові відправити 03.09.2014 року на ім'я ОСОБА_3 посилки за адресою: АДРЕСА_1, суд обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його позову про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в сумі 500 грн.
Посилання позивача на ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки право споживачів на відшкодування моральної шкоди виникає тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. У справі не встановлено обставин, з якими Закон пов'язує право позивача на відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що відмова Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» доставляти замовлення ОСОБА_3 з причин ніби існуючих бойових дій є не обгрунтованою, колегія суддів вважає безпідставними, так як вони спростовуються встановленими обставинами справи та не ґрунтуються на вимогах закону.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене судом з порушенням норм матеріального права, оскільки суд повно та об'єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення у відповідності з вимогами матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду 1-ї інстанції також не спростовують.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_3 відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: