03 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.
при секретарі Троц В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2014 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення заборгованості за аліментами та пені від суми несплачених аліментів, -
22.11.2013 ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнень просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість по аліментам, яка становить 2350,19 грн., та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 38963, 00 грн. Свої вимоги мотивувала тим, що 11.08.2011 шлюб між сторонами було розірвано. В шлюбі у них народилося троє дітей, які після розірвання шлюбу проживають разом з позивачем.
Позивач зазначає, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06.06.2012 встановлено розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 у розмірі 800,00 грн., сина ОСОБА_4 у розмірі 800,00 грн., сина ОСОБА_5 у розмірі 800,00 грн. починаючи з 25.10.2011. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.08.2012, суму розміру аліментів на утримання дітей було зменшено з 800, 00 грн. до 700, 00 грн. на кожного.
Оскільки відповідач періодично ухиляється від сплати, або сплачує аліменти не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 01.06.2014 утворилася заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 2350,19 грн., тому позивач просила стягнута з відповідача дану заборгованість, а також неустойку за прострочення сплати аліментів у сумі 38963, 00 грн.
Справа № 757/25901/13-ц
№ апеляційного провадження:22-ц-796/40/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Ільєва Т.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2014 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення заборгованості за аліментами та пені від суми несплачених аліментів - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 2350, 19 грн., неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 5000, 00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму сплаченого судового збору в розмірі 243,60 грн.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про його необґрунтованість, ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважаючи рішення суду таким, що ухвалено при неналежній оцінці наданих відповідачем доказів, а саме за відсутності даних про те, що відповідача було повідомлено про існування заборгованості та встановлено термін для її погашення, та при наявності даних про неодноразові звернення відповідача з вимогою про надання інформації про стан виконавчого провадження, представник відповідача просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, вказували на відсутність заборгованості по сплаті аліментів та у зв'язку з цим підстав для стягнення пені. Просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Позивач заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Положеннями ст. 196 ч. 1 СК України передбачена відповідальність за прострочення сплати аліментів, а саме при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Пеня за прострочення сплати аліментів починає нараховуватись з наступного місяця, у якому виникла заборгованість.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується даними свідоцтв про народження (а. с. 7,8,9).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06.06.2012 встановлений розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина : ОСОБА_3 у розмірі 800,00 грн., сина ОСОБА_4 у розмірі 800,00 грн., сина ОСОБА_5 у розмірі 800,00 грн., починаючи з 25.10.2011 (а.с.10-12).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29.08.2012, суму розміру аліментів на утримання дітей було зменшено з 800,00 грн. до 700,00 грн. на кожного, та на підставі виконавчих листів №2-2524 від 29.08.2012 ВДВС Печерським РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження №36992000 (а.с.13-14).
Згідно постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про закінчення виконавчого провадження від 22.02.2013 у ВП № 35541700, заборгованість за виконавчим листом №2-5934 станом на 01.02.2013 становить 2116,73 грн. А саме, за квітень 2012 року заборгованість становить 133,33 грн.; за травень 2012 року заборгованість становить 800 грн.; за вересень 2012 року заборгованість становить 700 грн. ; за січень 2013 року заборгованість становить 483,33 грн. (а.с.16).
Згідно постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про закінчення виконавчого провадження від 22.02.2013 у ВП № 35542415, заборгованість за виконавчим листом №2-5934 станом на 01.02.2013 становить 2116,73 грн. А саме, за квітень 2012 року заборгованість становить 133,33 грн.; за травень 2012 року заборгованість становить 800 грн.; за вересень 2012 року заборгованість становить 700 грн. ; за січень 2013 року заборгованість становить 483,33 грн. (а.с.17).
Згідно постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про закінчення виконавчого провадження від 22.02.2013 у ВП № 35540550, заборгованість за виконавчим листом №2-5934 станом на 01.02.2013 становить 2116,73 грн. А саме, за квітень 2012 року заборгованість становить 133,33 грн.; за травень 2012 року заборгованість становить 800 грн.; за вересень 2012 року заборгованість становить 700 грн. ; за січень 2013 року заборгованість становить 483,33 грн. (а.с.17).
Як вбачається вказані розрахунки зроблені з урахуванням наданих боржником квитанцій.
Перевіряючи посилання відповідача на відсутність заборгованості у вказаний період апеляційним судом встановлено, що здійснення сплати аліментів проводилось за минулий місяць. Із наданих для огляду відповідачем квитанцій встановлена відсутність здійснення ним оплати в березні 2013 року, тобто заборгованість за квітень 2012 року є фактично заборгованістю зі сплати аліментів за минулий березень місяць, які мали бути сплачені в квітні. Так, згідно квитанції 30.04.2012 здійснений переказ на суму 2000 грн. (т.1 а.с.34), хоча розмір аліментів на той час на кожну дитину становив 800 грн., тобто загальна сума - 2400 грн.. Тобто вказана сума була зарахована на погашення заборгованості за березень і залишок заборгованості за цей місяць становив 400 грн., тобто 133,33 грн. на кожну дитину (400:3=133,33). Квитанції про здійснення виплат в травні та вересні 2012 року відсутні, а в наступних місяцях відповідачем були здійснені виплати у визначених судом сумах. В січні 2013 року відповідачем також не було здійснено оплати аліментів, проте в лютому 2013 року ним здійснено два перекази 08.02.2013 на суму 2100 грн. та 28.02.2013 на суму 650 грн., тобто ним була здійснена переплата на 650 грн., яка була зарахована на погашення заборгованості (т.1 а.с.30-35). Отже наявність заборгованості за вказані місяці на час постанови ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві відповідачем не спростована, а його твердження про невідповідність визначеної заборгованості спростовується матеріалами справи.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача на час закінчення виконавчого провадження ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві становила 6399,99 грн.
Погашення суми заборгованості відповідач здійснив 04.09.2013 в сумі 2100,00 грн. так, як в цей день ним було здійснено два платежі на однакові суми (т.1 а.с.27,28), а також 12.03.2014 в сумі 4000,00 грн. (т.2 а.с.35). Залишок боргу на 12.03.2014 дорівнює - 250 грн. При цьому, посилання відповідача на здійснення ним переплати в 2011 році не приймаються до уваги, оскільки рішенням суду встановлено стягнення аліментів з 25.10.2011, а 30.11.2011 ним здійснена оплата в сумі 2400, 00 грн., за грудень квитанція відсутня.
Згідно даних останньої Довідки-розрахунку заборгованості по аліментам, який виданий Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві по виконавчому листу №2-2524 від 29.08.2012, заборгованість відповідача ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 01.05.2014 становила 4450,19 грн.
Судом першої інстанції враховані суми сплачені відповідачем у травні 2014 року суми, які зараховуються на погашення заборгованості за минулий період, з зарахуванням починаючи з виникнення першої існуючої на день розрахунку заборгованості. А саме, згідно квитанцій 05.05.2014 та 12.05.2014 відповідачем здійснений переказ на суму 2100 грн. кожний, тобто один із них на погашення заборгованості (т.2 а.с.36).
Отже, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що станом на 01.06.2014 сума заборгованості становить 2350,19 грн. (4450,19-2100=2350,19)
Дані про погашення вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно та за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму несплачених аліментів за той місяць, у якому не проводилось стягнення аліментів.
В даному випадку судом встановлено, що мала місце заборгованість, яка в подальшому вона була погашена, проте мало місце прострочення, а тому наявні підстави для нарахування пені.
Разом з тим, враховуючи відсутність ухилення відповідача від сплати аліментів, принципи розумності та справедливості, суд першої інстанції зменшив розмір неустойки до 5000,00 грн., що колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим, виходячи з наведених вище обставин.
Також, суд критично відноситься до пояснень відповідача з приводу того, що його не було вчасно повідомлено про існування заборгованості зі сплати аліментів та щодо його незгоди з даною заборгованістю, оскільки ним особисто здійснювалась сплата аліментів зі збереженням платіжних документів. Крім того, з матеріалів вбачається, що відповідач станом на 06.09.2013 був ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження (т.1 а.с.100), будь-яких дій щодо оскарження та визнання неправомірними дій державного виконавця при нарахуванні заборгованості він не вчиняв.
За наведених обставин, вбачається обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог в частині наявності вини відповідача у виникненні заборгованості по стягнутим з нього аліментам у повному обсязі.
Отже, твердження відповідача про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на думку апеляційного суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами , як того вимагають положення ст.10,60 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, то підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2014 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: