Унікальний номер справи 761/26745/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Гайдук С.В.
Ап. Провадження № 22-ц/796/1238/2015 Доповідач - Слободянюк С.В.ї
03 лютого 2015 року суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Слободянюк С.В.,
суддів - Корчевного Г.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі - Шалапуді Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Маяк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Маяк», треті особи: Прокуратура Святошинського району м. Києва, Територіальна державна інспекція з питань праві в м. Києві про порушення трудового законодавства та стягнення грошової допомоги,
У вересні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з наведеним позовом, уточнивши його вимоги (а.с.49), просив суд визнати незаконними дії відповідача, які полягають у не переведенні його на іншу роботу, згідно ст.ст. 40,42 КЗпП України та невиплаті вихідної допомоги згідно вимог ст. 44 КЗпП України та стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, що становить 4047,30 грн. та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними дії ПАТ «Центральне конструкторське бюро «Маяк» щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги згідно положень ст. 44 КЗпП України.
Стягнуто з ПАТ «Центральне конструкторське бюро «Маяк» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку 4074 (чотири тисячі сімдесят чотири) грн. 30 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «Центральне конструкторське бюро «Маяк» в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ПАТ «Центральне конструкторське бюро «Маяк» подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт, зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено фактів порушення відповідачем законодавства про працю, колективного чи трудового, тому стягненню підлягала вихідна допомогу у розмірі одномісячної середньої заробітної плати, оскільки позивача звільнено за скороченням штату.
В судовому засіданні представник апелянта СтемковськийД.В. підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 - скаргу не визнали, представник прокуратури Штуць Н.Г. не погодилась з апеляційною скаргою.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з наступних підстав.
За матеріалами справи, наказом № 123/к від 19 грудня 1974 року ОСОБА_1 прийнято на роботу в НПО «Маяк», де він працював на посадах наукових працівників, що підтверджується записом у трудовій книжці (а.с.2-4).
Наказом № 2/1к від 04 лютого 2014 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату.
За змістом позовної заяви, позивачем підстави звільнення не оспорюються. Позивач зазначав, що відповідач з порушенням термінів, передбачених ст. 116 КЗпП України, здійснив виплату розрахунку при звільненні; відповідно до ст.ст. 40, 42 КЗпП України не запропонував переведення на іншу роботу; не виплатив вихідну допомогу, саме в цьому полягає порушення відповідачем законодавство про працю, тому вихідна допомога підлягає стягненню у розмірі тримісячної заробітної плати.
Способи захисту порушених трудових прав працівника врегульовано нормами КЗпП України.
Відповідно до вимог с. 232 КЗпП України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються; 2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу; 3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу; 4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації; 5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.
Суд першої інстанції правильно зазначав, що такого способу захисту прав позивача як встановлення в судовому порядку факту незаконних дій відповідача, які полягають у не переведенні позивача на іншу роботу, згідно вимог ст. ст. 40,42 КЗпП України за нормами ст. 232 КЗпП України не передбачено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Встановлено, що ОСОБА_1 04 лютого 2014 року було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату.
Статті 47, 48 КЗпП України передбачають обов'язок власника підприємства в день звільнення працівника видати йому належно оформлену трудову книжку, провести розрахунок з ним.
Судом встановлено, що розрахунок з позивачем було проведено лише щодо виплати компенсації за невикористану відпустку, оклад. Вихідна допомога відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України не виплачена.
Згідно наданої довідки № 17 від 01 грудня 2014 року (а.с.52), розмір середньомісячного заробітної плати ОСОБА_1 складає 1358,10 грн.
Оскільки, позивача звільнено із скороченням, тому виплата вихідної допомоги відповідно до положення ст. 44 КЗпП України в даному випадку має бути виплачена у розмірі одномісячної заробітної плати.
Враховуючи наведене, підстав для виплати вихідної допомоги у розмірі тримісячної заробітної плати не вбачалось.
За таких обстави, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги в частині виплати вихідної допомоги у розмірі одномісячної заробітної плати, оскільки такі доводи скарги відповідають закону.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення виплати вихідної допомоги у розмірі тримісячної заробітної плати з ухваленням нового рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу у розмірі одномісячної заробітної плати.
Керуючись ст.ст.303,307,309, 313 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Маяк» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги, ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Маяк» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу за один місяць в розмірі одномісячної середньої заробітної плати в сумі 1358 грн. 00 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: