ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 січня 2015 року № 826/16440/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "САТІС"
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "САТІС" (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) від 14.10.2014 №0010212202.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2014 відкрито провадження в адміністративній справі №826/16440/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.11.2014.
У судовому засіданні 10.11.2014 представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до наказу від 30.07.2014 №1960, на підставі направлень від 14.08.2014 №2456/26-50-22-02, №2455/26-50-22-02, №2461/22-06, №2458/26-50-22-02, №2459/26-50-22-02, №2469/17-02 та від 27.08.2014 №2549/26-50-22-02 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "СК "САТІС", ідентифікаційний код 22963118, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, про що складено відповідний акт від 02.10.2014 №460/1-26-50-22-02-22963118.
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем підпунктів 135.5.14 та 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток від діяльності, іншої ніж страхова, на загальну суму 8869,00 грн., в тому числі, за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на 4945,00 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року на 8086,00 грн., за І квартал 2012 року на 138,00 грн., за І півріччя 2012 року на 633,00 грн., за 9 місяців 2012 року на 633,00 грн., за 2012 рік на 633,00 грн., за 2013 рік на 150,00 грн.
Не погоджуючись з висновками перевірки позивач подав заперечення від 10.10.2014 №99/1 на зазначений акт перевірки, які отримані відповідачем 13.10.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.
Листом від 14.10.2014 №13316/10/26-50/22-02-14 Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві повідомила позивача про залишення його заперечень на акт перевірки від 02.10.2014 №460/1-26-50-22-02-22963118 без розгляду в зв'язку із пропущенням строку їх подання.
На підставі вказаного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 №0010212202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 9066,00 грн., в тому числі, 8869,00 грн. за основним платежем та 197,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскільки відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу у розгляді його заперечень на акт перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а також з огляду на необґрунтованість висновків про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТДВ "СК "Відродження України"/СК "Рада", ПрАТ "СК "Дніпроінмед".
Заперечення відповідача, співпадають з висновками та їх обґрунтуванням в акті перевірки від 02.10.2014 №460/1-26-50-22-02-22963118.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТДВ "СК "Відродження України"/СК "Рада", ПрАТ "СК "Дніпроінмед", а також дотримання відповідачем порядку оформлення результатів перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, в частині розгляду заперечень платника податків на акт перевірки.
Як уже зазначалось та підтверджується матеріалами справи, за наслідками документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, відповідачем складено акт від 02.10.2014 №460/1-26-50-22-02-22963118, на який позивачем було подано письмові заперечення від 10.10.2014 за вих. №99/1.
При цьому, згідно з наявними у матеріалах справи реєстром відправлених листів ПрАТ "СК "САТІС" від 10.10.2014 та фіскальним чеком від 10.10.2014 №1174 про надання послуг поштового зв'язку, вказані заперечення були надіслані на адресу відповідача 10.10.2014 та фактично отримані ним 13.10.2014, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Судом встановлено, що відповідачем залишено без розгляду заперечення позивача на акт перевірки від 02.10.2014 №460/1-26-50-22-02-22963118 у зв'язку із пропущенням строку їх подання.
Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час проведення перевірки позивача, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення) у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (абзац перший). Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (абзац четвертий).
Вказана норма чітко не визначає моменту, коли заперечення платника податків на акт перевірки вважаються поданими до контролюючого органу.
За висновком суду, в даному випадку слід застосувати аналогію закону, оскільки Податковий кодекс України у подібному випадку визначає момент подання платником податків скарги на рішення контролюючого органу, що як і заперечення на акт перевірки, є правом платника податків відповідним чином реагувати на рішення, дії (бездіяльність) контролюючого органу чи його посадових осіб.
Так, пунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
За таких обставин, беручи до уваги, що акт перевірки від 02.10.2014 №460/1-26-50-22-02-22963118 був отриманий позивачем 06.10.2014, що не заперечувалось сторонами під час судового розгляду, враховуючи, що поштове відправлення із запереченнями позивача на вказаний акт перевірки, адресоване відповідачу, отримане поштовим відділенням Київ-28 10.10.2014, про що свідчить відбиток штемпеля на реєстрі відправлених листів ПрАТ "СК "САТІС" від 10.10.2014 та фіскальний чек від 10.10.2014 №1174, суд дійшов висновку про своєчасне подання позивачем до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві письмових заперечень на акт перевірки від 02.10.2014 №460/1-26-50-22-02-22963118.
Відтак відповідачем безпідставно залишено без розгляду вказані заперечення, а також порушено під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимоги абзацу четвертого пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, яким встановлено, що рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).
Відповідно до статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (пункт 135.1). Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2).
Особливості оподаткування страховиків у період здійснення господарських операцій між позивачем та ТДВ "СК "Відродження України"/СК "Рада", ПрАТ "СК "Дніпроінмед" визначались статтею 156 Податкового кодексу України.
Відповідно до абзацу третього підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 №85/96-ВР перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у випадку укладення страховиком договорів страхування та подальшого перестрахування цих страхових ризиків у перестраховика, суми коштів за договорами перестрахування включаються до доходу від страхової діяльності саме перестраховика, а не первинного страховика.
Зі змісту акта перевірки убачається, що висновок про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 8869,00 грн., в тому числі, за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на 4945,00 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року на 8086,00 грн., за І квартал 2012 року на 138,00 грн., за І півріччя 2012 року на 633,00 грн., за 9 місяців 2012 року на 633,00 грн., за 2012 рік на 633,00 грн., за 2013 рік на 150,00 грн., мотивований тим, що позивачем здійснено операції з передачі ризиків у перестрахування з підприємствами-перестраховиками, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний страховий захист прийнятих ризиків, а саме: ТДВ "СК "Відродження України"/СК "Рада" та ПрАТ "СК "Дніпроінмед", що підтверджується висновками перевірок контролюючих органів щодо дотримання зазначеними платниками податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період, протягом якого позивачем було укладено з цими платниками податків договори перестрахування, які викладені у відповідних актах перевірок ТДВ "СК "Відродження України"/СК "Рада" та ПрАТ "СК "Дніпроінмед".
Позивачем долучено до позовної заяви копії договорів про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії): від 03.09.2007 №ВУ-0903/65, укладеного між ТДВ "СК "Відродження України" та ПрАТ "СК "САТІС", від 13.03.2009 №13/03/09/С, укладеного між АСТЗТ "Діпроінмед" та ПрАТ "СК "САТІС", предметом яких є загальні умови конкретних договорів перестрахування, які сторони мають намір укласти надалі, та спільна діяльність в сфері факультативного перестрахування, відповідно.
Згідно з умовами вказаних договорів, кожна зі сторін може приймати від іншої сторони або передавати їй на перестрахування ризики.
З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що ПрАТ "СК "САТІС" передано у перестрахування ПрАТ "СК "Дніпроінмед" страхові ризики по страхувальникам: Загальноосвітній навчальний заклад "Ліцей Міжрегіональної Академії управління персоналом", ФОП ОСОБА_2, Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, УДСО ГУМВС України в м. Києві, Університет банківської справи Національного банку України на загальну суму 4890,74 грн. відповідно до ковернотів від 30.03.2012 №47395/Д, від 03.04.2012 №47406/Д, від 14.05.2012 №6902/Д, від 12.11.2012 №47627/Д, від 01.02.2013 №47763/Д, від 15.03.2013 №47850/Д, від 22.03.2013 №47855/Д, від 27.03.2013 №47816/Д.
Згідно з договорами перестрахування від 27.07.2011 №1-0711/ВУ, від 31.08.2011 №1-0811/ВУ, від 31.10.2011 №1-1011/ВУ ПрАТ "СК "САТІС" передало у перестрахування ТДВ "СК "Відродження України" страхові ризики по страхувальникам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Центр сучасної хореографії, ТОВ "Веселад", ТОВ "Вересень", Славістичний університет, ПП "Куб Люпус", ТОВ "Монтессорі", Державна академія житлово-комунального господарства, ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Перспектколор", ОСОБА_5, ПП "Варіантпрес-В", ОСОБА_6, ТОВ "Аріал", ОСОБА_7, Київська обласна бібліотека для дітей, ГО "Нове життя", ПП "Експрес-Авто" на загальну суму 35156,00 грн.
Зазначені договори також надавались позивачем до перевірки, що убачається з акта перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Сплата позивачем перестрахувальних премій за вказаними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 27.03.2013 №198 на суму 33,94 грн., від 22.03.2013 №192 на суму 195,10 грн., від 18.03.2013 №184 на суму 22,05 грн., від 01.02.2013 №128 на суму 535,66 грн., від 15.05.2012 №1321 на суму 168,57 грн., від 30.03.2012 №1221 на суму 656,43 грн., від 12.11.2012 №1791 на суму 1748,40 грн., від 03.04.2012 №1233 на суму 1530,59 грн., виписками з банківського рахунку позивача, які також надавались до перевірки, за наслідками якої прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до частини першої статті 987 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.
Частиною третьою статті 12 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 N85/96-ВР встановлено, що договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом.
Відповідно до пункту 2 "Порядку реєстрації договорів перестрахування", затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.03.2011 №153, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2011 за №642/19380 (в редакції, чинній на час укладення позивачем договорів перестрахування страховиком (цедентом, перестрахувальником)-резидентом у Держфінпослуг реєструються: договори перестрахування, укладені із страховиками (перестраховиками)-нерезидентами; договір перестрахування (договори перестрахування), укладений (укладені) з одним і тим самим страховиком (перестраховиком)-резидентом, у разі якщо сума перестрахового (перестрахових) платежу (платежів) за ним (ними) дорівнює (дорівнюють) або перевищує (перевищують) протягом календарного року сумарно 150000 гривень. Інші договори перестрахування підлягають реєстрації у страховика (перестраховика) та страховика (цедента, перестрахувальника).
Оскільки, перевіркою не встановлено, що ТДВ "СК "Відродження України"/СК "Рада" та ПрАТ "СК "Дніпроінмед" є нерезидентами, а також враховуючи те, що сума перестрахових платежів за вказаними вище договорами перестрахування не перевищувала 150 тис. грн., укладені між позивачем та ТДВ "СК "Відродження України"/СК "Рада", ПрАТ "СК "Дніпроінмед" договори перестрахування не підлягали реєстрації у Держфінпослуг.
Як убачається з акта перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, перевіркою не встановлено дефектів у правовому статусі ТДВ "СК "Відродження України"/СК "Рада" та ПрАТ "СК "Дніпроінмед", відсутності у вказаних товариств відповідних ліцензій на здійснення того чи іншого видів страхування на момент укладення між ними та позивачем договорів перестрахування.
Також перевіркою не встановлено жодного випадку незабезпечення реального страхового захисту ТДВ "СК "Відродження України"/СК "Рада" та ПрАТ "СК "Дніпроінмед" прийнятих ПрАТ "СК "САТІС" на перестрахування ризиків, зокрема, невиплати вказаними перестраховиками страхових виплат по страховим випадкам перестрахувальнику.
Крім того, перевіркою не встановлено наявності передбачених статтею 215 Цивільного кодексу України правових підстав для визнання недійсними укладених між позивачем та ТДВ "СК "Відродження України"/СК "Рада", ПрАТ "СК "Дніпроінмед" договорів перестрахування, в тому, числі, наявності судових рішень, які набрали законної сили, та якими визнано вказані правочини недійсними.
Посилання відповідача на акти перевірок ТДВ "СК "Відродження України"/СК "Рада" та ПрАТ "СК "Дніпроінмед" і зазначені в них обставини не спростовують наданих позивачем первинних документів та не беруться судом до уваги, оскільки правильність ведення страховиками податкового обліку з податку на прибуток має підтверджуватися відповідними засобами доказування, якими в даному випадку є договори перестрахування, які містять усі необхідні відомості щодо змісту та обсягу спірних господарських операцій.
Акти перевірок контрагентів позивача не є належним доказом недійсності всіх правочинів ПрАТ "СК "САТІС", укладених з цими контрагентами, оскільки це суперечить вимогам частин другої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України, згідно з якими підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Інших законних підстав вважати вказані правочини недійсними чи фіктивними відповідачем не доведено, а судом під час судового розгляду таких не встановлено.
З огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, додержання податкової дисципліни контрагентами платника податків не може негативно впливати на податковий облік такого платника податків.
Так, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Аналогічну правову позицію висловлено також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.
За висновком суду, наведені в акті перевірки висновки про проведення позивачем господарських операцій з передачі ризиків у перестрахування з підприємствами-перестраховиками, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний страховий захист прийнятих ризиків, заниження позивачем податку на прибуток є необґрунтованими і безпідставними, оскільки всупереч пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для таких висновків.
За наведених вище обставин суд дійшов висновку, що укладені між ПрАТ "СК "САТІС" та ТДВ "СК "Відродження України"/СК "Рада", ПрАТ "СК "Дніпроінмед" договори перестрахування, а також укладені між ними договори про співпрацю в галузі факультативного перестрахування в сукупності із доказами, які підтверджують оплату відповідних господарських операцій, є належними та достатніми доказами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій позивача щодо перестрахування з ТДВ "СК "Відродження України"/СК "Рада" та ПрАТ "СК "Дніпроінмед".
Відтак, суми платежів за вказаними договорами підлягали включенню до доходу від страхової діяльності перестраховиків, тобто ТДВ "СК "Відродження України"/СК "Рада" та ПрАТ "СК "Дніпроінмед", відповідно правомірно не були включені позивачем до власного доходу за відповідні періоди.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина перша). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга).
За висновком Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень проаналізованого законодавства України, яке визначає особливості оподаткування страховиків, та наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "САТІС" підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн. (платіжне доручення від 24.10.2014 №3558). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 182,70 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "САТІС" задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14.10.2014 №0010212202.
3. Присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "САТІС" понесені ним судові витрати в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.) за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник