28 січня 2015 р. Справа № 876/8418/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Коваля Р.Й.,
суддів: Глушка І.В., Гуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області на додаткову постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2014 року в адміністративній справі № 344/7070/14-а, 2-а/344/312/14, за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними,
встановив:
У травні 2014 року позивачі звернулися з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області (надалі - УПФУ в м.Івано-Франківську), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просили визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у врахуванні при призначенні пенсії ОСОБА_1 заробітної плати в приватному підприємстві «Бужур» (надалі - ПП «Бужур»), зазначеної в довідках № 2 від 02.08.2000 року за 1998 - 2000 роки, без номеру та дати видачі за 1994 - 1999 роки, № 16 від 16.01.2002 року за 1993, 1994 і 1997 роки; скасувати рішення про відмову у врахуванні ОСОБА_1 заробітної плати в ПП «Бужур», зазначеної в цих довідках, при проведенні розрахунку пенсії; зобов'язати врахувати заробітну плату за періоди трудового стажу ОСОБА_1 в ПП «Бужур», зазначену в цих же довідках та зобов'язати здійснити повернення утриманої суми у розмірі 6097,60 грн.
Також просили визнати неправомірними дії щодо відмови у врахуванні при призначенні пенсії ОСОБА_2 заробітної плати в ПП «Бужур», зазначеної в довідках № 1 від 03.12.1999 року за 1997 - 1999 роки, без номеру та дати видачі за 1994 - 1998 роки; скасувати рішення про відмову у врахуванні ОСОБА_2 заробітної плати в ПП «Бужур», зазначеної у вищевказаних довідках, при проведенні розрахунку пенсії; зобов'язати врахувати за періоди трудового стажу ОСОБА_2 заробітну плату в ПП «Бужур», зазначену у вказаних вище довідках та зобов'язати здійснити повернення утриманої суми у розмірі 3006,48 грн.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.07.2014 року позов задоволено частково - відмовлено в частині зазначення конкретних розмірів утриманих сум, які необхідно повернути, оскільки виключними повноваженнями щодо нарахування та виплати розміру пенсії наділені органи пенсійного забезпечення.
У серпні 2014 року позивачі звернулися до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким скасувати рішення УПФУ в м.Івано-Франківську № 5 від 27.11.2013 року в пенсійній справі № 170818 ОСОБА_1 та рішення № 4 від 27.11.2013 року в пенсійній справі № 168508 ОСОБА_2 про стягнення сум з пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2 у розмірі 20 % щомісячно до повного погашення переплати.
Додатковою постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.08.2014 року вимоги заяви задоволено.
Додаткову постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану додаткову постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. Зокрема, вказує, що суми зазначені у відомостях про заробітну плату, не співпадають з сумами, зазначеними у довідках про зарплату, виданих ПП «Бужур», а тому такі не можуть враховуватися при обчисленні пенсії.
Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Апелянт вважає, що суми зазначені у відомостях про заробітну плату не співпадають з сумами, зазначеними у довідках про зарплату виданих ПП «Бужур», а тому такі не можуть враховуватися при обчисленні пенсії позивачам.
Проте, такі довідки були предметом дослідження у справі № 809/303/14 за позовом УПФУ в м.Івано-Франківську до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої пенсії, за результатами розгляду якого у задоволенні позову відмовлено. 20.05.2014 року Львівським апеляційним адміністративним судом апеляційна скарга УПФУ в м.Івано-Франківську залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що підстав у органу Пенсійного фонду для неврахування спірних довідок немає, оскільки не доведено умислу чи зловживанні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при поданні таких довідок до УПФУ в м.Івано-Франківську, оскільки згідно зі ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» саме підприємства і організації, які видають довідки про заробітну плату, несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, несплати страхових внесків, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, при призначені та здійсненні розрахунку пенсії відповідачам, позивачем проводилась перевірка даних про заробітну плату ОСОБА_2 за період роботи з 01.01.1994 по 31.12.1998 року в ПП «Бужур» та перевірка довідки, виданої ПП «Бужур», про заробітну плату ОСОБА_1 Згідно складених посадовими особами пенсійного фонду актів перевірки від 03.08.2000 року та 29.07.2004 року, вказані довідки складено вірно, сумнівів в їх достовірності та розбіжностей у сумах заробітку не виявлено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення, а додаткову постанову Івано-Фран-ківського міського суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2014 року в адміністративній справі № 344/7070/14-а, 2-а/344/312/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Р.Й. Коваль
Судді: І.В. Глушко
В.В. Гуляк