У Х В А Л А 2 лютого 2015 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Касьяна О.П., суддів: Дем'яносова М.В., Леванчука А.О.,Коротуна В.М., Юровської Г.В.,розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу частини приміщення, визнання права спільної часткової власності, в с т а н о в и л а:У березні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила і просила: визнати недійсним договір дарування від 15 травня 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований у реєстрі за № 4498, за умовами якого вона та ОСОБА_7 отримали від ОСОБА_8 у дар в рівних частинах нежитлове приміщення під літ. «А» площею 552,3 кв. м, без ремонту та функціонального призначення, яке знаходиться по АДРЕСА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу частини приміщення, укладений між нею та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований у реєстрі за № 5295, відповідно до умов якого вона передала у власність (продала) ОСОБА_7 1/2 частину нежитлового приміщення з визначеним функціональним призначенням у вигляді центру дозвілля з кафетерієм загальною площею 511,5 кв. м, розташованого за вищевказаною адресою; визнати за нею право спільної часткової власності на 1/2 частину центру дозвілля з кафетерієм площею 552,3 кв. м, який розташований за цією ж адресою. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 9 грудня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування від 15 травня 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований у реєстрі за № 4498, згідно умов якого позивач та ОСОБА_7 отримали від ОСОБА_8 у дар в рівних частинах нежитлове приміщення літ. «А» площею 552,3 кв. м, без ремонту та функціонального призначення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини приміщення, укладений 21 березня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований у реєстрі за № 5295, за умовами якого позивач передала у власність (продала) ОСОБА_7 1/2 частину нежилого приміщення з визначеним функціональним призначенням у виді (центр дозвілля з кафетерієм), загальною площею 511,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 18 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 червня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення апеляційного суду Житомирської області від 18 лютого 2014 року залишено без змін. У листопаді 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 червня 2014 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм закону, а саме ст. ст. 203, 215, 229, 230, 319 ЦК України та ст. ст. 48, 56, 57, 58, 227, 243 ЦК УРСР, що потягло, на її думку, ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах. У поданій заяві також заявник ставить питання про поновлення строку на звернення до суду з відповідною заявою. Клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку на звернення із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 червня 2014 року підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. На підтвердження доводів неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, заявником додано до заяви копії рішень і ухвал Верховного Суду України від 5 квітня 2007 року, 10 жовтня 2007 року, 17 жовтня 2007 року, 25 березня 2009 року, 10 квітня 2009 року, 10 червня 2009 року, рішень і ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2012 року, 18 вересня 2013 року, 18 грудня 2013 року, 30 липня 2014 року та постанови Вищого господарського суду України від 14 червня 2007 року, ухвалених за результатом розгляду справ у подібних правовідносинах. Зі змісту заяви та долучених до неї копій рішень і ухвал Верховного Суду України від 5 квітня 2007 року, 10 жовтня 2007 року, 17 жовтня 2007 року, 25 березня 2009 року, 10 квітня 2009 року, 10 червня 2009 року, рішень і ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2012 року, 18 вересня 2013 року, 18 грудня 2013 року, 30 липня 2014 року та постанови Вищого господарського суду України від 14 червня 2007 року не вбачається неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки із доданих до заяви судових рішень (ухвал) не вбачається однакових фактичних обставин та подібних правовідносин у порівнянні з судовим рішенням, яке оскаржується, а тому у допуску справи до провадження слід відмовити. Керуючись ст. ст. 73, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Поновити ОСОБА_6 строк на звернення із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 червня 2014 року. У допуску справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу частини приміщення, визнання права спільної часткової власності, за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 червня 2014 року до провадження Верховного Суду України відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. Касьян
Судді: М.В. Дем'яносов
А.О. Леванчук
В.М. Коротун
Г.В. Юровська