Справа: № 823/3390/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
03 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі і стягнення коштів, -
У листопаді 2014 року позивач - ОСОБА_2, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, в якому з урахуванням подальших уточнень, про визнання незаконними та скасування розпоряджень від 18.07.2014 року №92-рк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2» та від 22.10.2014 року №114-рк «Про звільнення ОСОБА_2»; поновлення на роботі (посаді); стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є склад дисциплінарного проступку, необхідною складовою якого має бути вина. Відповідно до абзацу третього ст.149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Такі обставини відповідач не врахував. Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування наказу про оголошення догани позивачу.
Крім того, враховуючи положення пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно яких за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, та те що в проміжку часу з дати оголошення догани до часу звільнення, позивач не допускав порушень посадових обов'язків, суд дійшов висновку, що наказ від 22.10.2014 року №114-рк «Про звільнення ОСОБА_2» є незаконним.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, за результатами розгляду доповідної записки керівника апарату, заступника начальником відділу організаційно-кадрової роботи апарату Тальнівської РДА ОСОБА_3, поданої на ім'я Голови Тальнівської районної державної адміністрації від 20.06.2014 року №02-10/3, відповідач розпорядженням від 18.07.2014 року №92-рк, оголосив позивачу догану за порушення без поважних причин трудової дисципліни, яке полягало у неналежному виконанні покладених на нього законодавством та посадовою інструкцією обов'язків щодо виконання правомірних розпоряджень та доручень голови Тальнівської РДА.
Крім того, врахувавши акт службової перевірки фактів, вказаних у листі ПСП «Зеленьківське», адресованому голові Черкаської ОДА, щодо дій начальника відділу правового забезпечення та розгляду звернень громадян апарату Тальнівської райдержадміністрації ОСОБА_2 від 19.09.2014 року, протокол профспілкового комітету Тальнівської райдержадміністрації від 21.10.2014 року №14, розпорядження райдержадміністрації від 18.07.2014 року №92-рк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2» відповідачем було винесено розпорядження від 22.10.2014 року 114-рк про звільнення позивача з 22.10.2014 року з посади начальника відділу правового забезпечення та розгляду звернень громадян апарату райдержадміністрації за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, з урахуванням застосованих раніше заходів дисциплінарного стягнення, за п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України.
Вважаючи, вказані розпорядження протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Надаючи оцінку правомірності винесення розпорядження від 18.07.2014 року №92-рк, колегія суддів зазначає наступне.
Вказане розпорядження було винесено на підставі доповідної записки керівника апарату, заступника начальника відділу організаційно-кадрової роботи апарату Тальнівської РДА ОСОБА_3 від 20.06.2014 року №02-10/3, зі змісту якої убачається, що станом на 20.06.2014 року відділом правового забезпечення та розгляду звернень громадян апарату райдержадміністрації не готуються проекти щоденних та щомісячних інформацій на виконання листів-доручень Черкаської облдержадміністрації, а саме:
від 12.06.2014 року №1501/01/01-36/30 «Про надання інформації щодо кількості громадян переселенців з АРК, які звернулись до місцевих державних адміністрацій» (термін виконання до 16.06.2014);
від 16.06.2014 року №32-Д про проведення відповідної роботи з керівниками господарств, підприємств щодо надання конкретної адресної посильної допомоги переселенцям в оплаті тимчасового житла, харчуванні, забезпеченні робочими місцями на час проведення антитерористичної операції, забезпечення висвітлення зазначеної інформації на офіційних сайтах;
від 17.06.2014 року №644/01/01-36 про надання інформації щодо об'єктів державної та комунальної власності, у яких можливе розміщення громадян, які переселяються.
Також зазначено, що на неодноразове нагадування начальнику відділення правового забезпечення та розгляду звернень громадян апарату райдержадміністрації ОСОБА_2 та доповідної записки від 15.05.2014 року інформації не надаються.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що із розпорядження від 18.07.2014 року №92-рк убачається, що порушення позивачем трудової дисципліни полягало у невиконанні ним доручення голови районної державної адміністрації від 17.06.2014 року про узагальнення та інформування Черкаської обласної державної адміністрації з питань виконання доручення її голови від 16.06.2014 року №32-Д. Дана обставина була також наголошена відповідачем в апеляційній скарзі.
Згідно з п.3 розділу ІІ Положення про порядок організації та здійснення контролю за виконанням документів в районній державній адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Тальнівської РДА від 18.07.2006 №400 (зі змінами, внесеними розпорядженням від 12.09.2013 №184) (далі - Розпорядження №400) безпосередній контроль за виконанням доручень та актів органів виконавчої влади вищого рівня, здійснює сектор контролю апарату райдержадміністрації.
Контроль за виконанням документів по суті питань, з яких вони прийняті, покладається на заступників голови, керівників структурних підрозділів апарату райдержадміністрації (п.4 Розпорядження №400).
Відповідно до п.5 вказаного Розпорядження відповідальність за виконання документа несуть виконавці, зазначені у документі та резолюції щодо його виконання. Якщо контроль за виконанням документа покладено на декількох осіб або виконання документа доручено декільком виконавцям, то координація роботи щодо виконання документа здійснюється особою, зазначеною в резолюції першою. Така особа вважається відповідальним виконавцем (куратором) документа, їй надається право уточнення завдання чи резолюції, скликання співвиконавців, підписання відповідей, узагальнюючих матеріалів, звітів або інформації про виконання документа. При підготовці відповідей на контрольні документи з резолюціями, в яких зазначено декілька виконавців, інформація надається головному виконавцю (другому після куратора) не пізніше, ніж за 5 днів до терміну, вказаного в документі або визначеного резолюцією. У разі несвоєчасного подання пропозицій співвиконавцями головний виконавець інформує про це керівника, який надав доручення. Головний виконавець забезпечує упереджувальний контроль, регулювання ходу виконання завдань та несе персональну відповідальність за своєчасність і повноту їх виконання. Виконання документа передбачає збирання та опрацювання необхідної інформації головним виконавцем, підготовку проекту відповіді на документ, його оформлення, узгодження, подання для підписання відповідальному виконавцю або голові райдержадміністрації.
Враховуючи, що розпорядження від 18.07.2014 року №92-рк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2» винесено саме за невиконання останнім доручення голови районної державної адміністрації від 17.06.2014 року про узагальнення та інформування Черкаської обласної державної адміністрації з питань виконання доручення її голови від 16.06.2014 року №32-Д, колегія суддів апеляційної інстанції вважає надати оцінку саме цій обставині.
Так, п.7 доручення Черкаської ОДА від 16.06.2014 року №32-Д доручено провести відповідні роботи з керівниками господарств, підприємств стосовно надання конкретної адресної посильної допомоги переселенцям в оплаті тимчасового житла, харчуванні, забезпеченні робочими місцями на час проведення антитерористичної операції (термін виконання до 20.06.2014).
Виконання цього доручення голова Тальнівської РДА Нечай Ю.М. резолюцією поклав на ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Тобто, в силу вимог п.5 Розпорядження №400 позивач не був головним виконавцем доручення.
Окремо, слід наголосити, що суду не надано докази виконання вищевказаного пункту Розпорядження №400 співвиконавцями щодо надання інформації в межах повноважень для зведення позивачу. При цьому виконання цього розпорядження передбачає розміщення інформації на офіційних сайтах. Водночас, посадовою інструкцією позивача не передбачено його повноваження розміщувати будь-яку інформацію на веб-сайтах державних органів, зокрема сайті відповідача.
Крім того, зазначене доручення виконано у встановлений строк, що підтверджується копією листа від 20.06.2014 року №01-04/24 та додатком до нього та підтверджується відповідачем в апеляційні скарзі.
Отже суд першої інстанції вірно зазначив, що твердження відповідача про фактичне невиконання позивачем вказаного розпорядження є необґрунтованим.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Отже, зазначена правова норма надає роботодавцю (власникові) право розірвати трудовий договір у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При звільненні працівника з цих підстав враховується, що на працівника покладаються обов'язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов'язок додержуватись внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними нормативними актами.
Підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України є систематичне невиконання працівником трудових обов'язків.
Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, визнаються працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.
Виходячи з цього, при звільненні працівника за п.3 ст.40 КЗпП України організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання вказаних обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які і коли проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнень.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пункті 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. п. 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
У справі про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України суд повинен з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до пункту 23 зазначеної Постанови за передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.
Підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившего юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.
Зі змісту спірного розпорядження від 22.10.2014 року 114-рк про звільнення позивача убачається, що його винесено за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, з урахуванням застосованих раніше заходів дисциплінарного стягнення, за п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України.
Як на підставу, у вказаному розпорядженні відповідач посилається на акт службової перевірки фактів, вказаних у листі ПСП «Зеленьківське», адресованому голові Черкаської ОДА, щодо дій начальника відділу правового забезпечення та розгляду звернень громадян апарату Тальнівської райдержадміністрації ОСОБА_2 від 19.09.2014 року.
Так зі змісту вказаного акту перевірки убачається, що комісією проведено перевірку фактів викладених у листі ПСП «Зеленьківське» від 19.09.2014 року, які мали місце у 2011-2012 роках та, на думку відповідача, протиправно вчинені позивачем.
Тобто, фактично позивача притягнуто до відповідальності за проступок, який мав місце у 2011-2012 роках, хоча і виявлений у зв'язку із розглядом звернення ПСП «Зеленьківське» від 19.09.2014
Колегія суддів звертає увагу на те, що систематично не виконуючими службові обов'язки визнаються працівники, що мали дисциплінарне стягнення чи громадське стягнення за невиконання службових обов'язків і знову допустили невиконання службових обов'язків протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.
Проте, ОСОБА_2 після застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, згідно розпорядження відповідача від 18.07.2014 року №92-рк, не вчиняв нового порушення, що свідчить про безпідставність винесення розпорядження від 22.10.2014 року №114-рк «Про звільнення ОСОБА_2».
Крім того, в оскаржуваному розпорядженні не зазначено, за яке саме порушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, коли саме було вчинено позивачем порушення і в чому воно виявилося, які саме нормативні чи розпорядчі акти, що встановлюють його службові обов'язки, ним порушено.
Таким чином, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України висловленої у постанові від 21.05.2014 у справі №6-33цс14, згідно якої закон не наділяє суд повноваженнями щодо обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені у ч.1 ст.235 КЗпП, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про необхідність поновлення позивача на роботі в Тальнівській районній державній адміністрації Черкаської області на посаді начальника відділу правового забезпечення та розгляду звернень громадян апарату райдержадміністрації.
Доводи апеляційної скарги наведені вище висновки, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не спростовують.
Оскільки судом встановлено відсутність підстав для звільнення позивача, то суд першої інстанції вірно вирішив про наявність права у позивача на стягнення середньомісячного заробітку за вимушений прогул з 22.10.2014 року до дати прийняття постанови суду від 01.12.2014 року відповідно до вимогст.27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).
Крім того, спростовуються доводи апеляційної скарги щодо неправильного обчислення судом першої інстанції середньомісячного заробітку за вимушений прогул.
Зокрема, з урахуванням цих норм, зокрема абз.3 п.2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Враховуючи, що позивач звільнений з посади 22.10.2014 року, середня заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат за останні 2 місяці, що передували звільненню.
Відповідно до довідки про отриману заробітну плату, копія якої наявна в матеріалах справи, позивачу за час роботи в Тальнівській РДА було нараховано: за серпень 2014 року - 3433,87грн. (20 робочий день) та за вересень 2014 року - 2999,04 грн. (22 робочих дні), що разом становить 4288,48 грн. за 42 робочих дня.
Отже середньомісячний заробіток за вимушений прогул позивача за 28 робочих днів становить: (3433,87грн.+2999,04грн.)/42*28=4288,48грн.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області - залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.
Суддя: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.
.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.