Справа: № 810/6433/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
03 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У листопаді 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004712201 від 03.11.2014 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки господарські операції позивач із контрагентом ТОВ "Бюро нових технологій" виконувались згідно з належним чином укладеним Договором, що підтверджується наявними документами, висновок про фактичне невиконання Договору між позивачем та ТОВ "Бюро нових технологій" є безпідставним. Суд встановив, що акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та ТОВ "Бюро нових технологій" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних. Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» зареєстровано як юридичну особу 13.06.1996 року Миронівською районною державною адміністрацією Київської області та має філію - Таврійська філія ПАТ «Миронівський ЗВКК» .
У період з 09.10.2014 року по 15.10.2014 року, відповідно до наказу Миронівської ОДПІ від 08.10.2014 року № 732 «Про проведення позапланової виїзної перевірки» та направлення від 09.10.2014 року № 668 виданих Миронівською ОДПІ виданого ОСОБА_2, СДРІ сектору планування та інформаційного забезпечення, відділу податкового аудиту, згідно із п. п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» (ПАТ «Миронівський ЗВКК») з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ТОВ «Бюро нових технологій» (код ЄДРПОУ 36301879) за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року.
За результатами перевірки складено Акт від 22.10.2014 року №620/22-011/00951770 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податку ТОВ «Бюро нових технологій» за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року».
Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»: п.п 192.1.1 п. 192.1 cт. 192, п.201.10, п. 201.6 cт. 201 , п. 185.1 ст. 185, п. 185.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3 cт. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, також ч. 1 ст. 203, ч.1 cт. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 662, ст.655, ст. 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) підприємством завищено суму податкового кредиту в загальній сумі 250038, 67 грн., в тому числі за березень 2014року в сумі - 250 038грн. 67коп., в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2014 року в сумі 250038, 67 грн., та в результаті чого вплинуло на завищення підприємством суми бюджетного відшкодування за квітень 2014 року в сумі 250038, 67 грн.
Такий висновок податкового органу ґрунтується на аналізі документів, які надійшли до податкового органу, а саме Акту 10.07.2014 № 385/26-53-22-01-15-36301879 отриманого від Дніпровського району ГУ Міндоходів в м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Бюро нових технологій» (код ЄДРПОУ 36301879) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період: з 01.03.2014 по 31.03.2014р. та матеріалів що надійшли від оперативного управління Білоцерківської ОДПІ, щодо відсутності платника за адресою реєстрації ТОВ «Бюро нових технологій» та допити ОСОБА_3 та ОСОБА_4
На підставі аналізу зазначених документів відповідач прийшов до висновку, що договір укладений позивачем з ТОВ «Бюро нових технологій» не є реальним, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.
3 листопада 2014 року Миронівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004712201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 250039 грн. - основного платежу та 125019 грн. - штрафних фінансових санкцій.
Вважаючи, вказане податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася до адміністративного суду з даним позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:а)порядковий номер податкової накладної;б)дата виписування податкової накладної;в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;є) ціна постачання без урахування податку;ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и)вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.
В ході перевірки та у судовому засіданні встановлено, що у період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року позивач, а саме його філія здійснювала фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «Бюро нових технологій»
ТОВ «Бюро нових технологій» було зареєстровано як юридичну особу 18.02.2009 року та зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АГ №214915 та Свідоцтвом №200147652 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №476078.
Основним видом діяльності ТОВ «Бюро нових технологій» за КВЕД -2010 є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Так, між Таврійською філією ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та ТОВ «Бюро нових технологій» було укладено договір поставки № 674/т від 20.11.2013 року.
В даному договорі зазначено: Таврійська філія ПАТ «Миронівський ЗВКК», що має статус платника податку на прибутку на загальних підставах, в особі Рудченко С.М., що діє на підставі Доручення від 07 травня 2012 року, іменований надалі «Покупець», з однієї сторони, і ТОВ «Бюро нових технологій», що має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора Садикі О.Н., що діє на підставі Статуту, іменоване надалі «Постачальник» уклали цей договір.
У встановлений цим Договором термін, постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію, далі - Товар (макуху соєву), на умовах DAP відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2010», а покупець бере на себе зобов'язання прийняти Товар.
Якість Товару повинна відповідати умовам цього Договору і нормативним документам, в яких встановлені вимоги до якості такого роду Товару.
Продавець гарантує Покупцеві, що Товар є його власністю і вільний від прав третіх осіб: не є предметом застави (у тому числі податкової), не перебуває під арештом, не є спільною власністю тощо.
За цим Договором до Товару цього виду умови про асортимент, комплектність і упаковку не застосовуються.
Так, на виконання умов даного договору були виписані податкові накладні: №1 від 01.03.2014 року на загальну суму 186190 грн., в тому числі ПДВ-31031, 67 грн.; №2 від 09.03.2014 року на загальну сум 192726грн, в тому числі ПДВ 32121 грн.; №3 від 10.03.2014 року на загальну суму 187824 грн., в тому числі ПДВ - 31304 грн.; №4 від 14.03.2014 року на загальну суму 184296грн. , в тому числі ПДВ-30716грн.; №5 від 15.03.2014 року на загальну суму 185388 грн., в тому числі ПДВ-30898 грн.; №6 від 17.03.2014 року на загальну суму 188496 грн., в тому числі ПДВ - 31416грн.; №7 від 19.03.2014 року на загальну суму 185136грн., в тому числі ПДВ-30856 грн., №8 від 21.03.2014 року на загальну сум 190176 грн., в тому числі ПДВ - 31696грн.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за період з березень місяці 2014 року відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, та даним декларації з ПДВ, а саме: за березень місяць 2014 року (декларація від 24.04.2014 року № 9022375296) включено суму ПДВ в розмірі - 250 038,67 грн., що відповідає даним додатка 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»
На підтвердження реальності виконання зазначеного договору в матеріалах справи містяться копії наступних документів: Договір №674/т від 20 листопада 2013 року, податкові накладні №1 від 01.03.2014 року; №2 від 09.03.2014 року ; №3 від 10.03.2014 року; №4 від 14.03.2014 року; №5 від 15.03.2014 року; №6 від 17.03.2014 року; №7 від 19.03.2014 року , №8 від 21.03.2014 року; видаткові накладні: №15 від 1 березня 2014 року; №16 від 9 березня 2014 року, №17 від 10 березня 2014 року, №18 від 14 березня 2014 року, №19 від 15 березня 2014 року, №20 від 17 березня 2014 року, №21 від 19 березня 2014 року, №22 від 21 березня 2014 року, посвідчення про якість №99 від 28.02.2014 року , посвідчення про якість №18 від 9.03.2014 року, посвідчення про якість №76 від 10.03.2014року; посвідчення про якість №937 від 14.03.2014 року, посвідчення про якість №97 від 15.03.2014 року, посвідчення про якість №16 від 19.03.2014 року, посвідчення про якість №37 від 17.03.20143 року, посвідчення про якість №17 від 21.03.2014 року, Витяг из Книги приходу, виписку з особового рахунку за березень 2014 року , товарно-транспортні накладні: №143 від 21.03.2014 року, №147 від 19.03.2014 року, №137 від 17.03.2014 року, №367311 від 15.03.2014 року, №872737 від 14.03.2014 року №71 від 10.03.2014 року, №49 від 09.03.2014 року, №78 від 28.02.2014 року, підсумковий акт списання за березень 2014 року.
Отже, на виконання договірних зобов'язань ТОВ «Бюро нових технологій» поставило товар, згідно з умовами укладеного договору, а Позивачем прийнято у власність та оплачено поставлений товар.
Факт отримання Позивачем від контрагента товару підтверджується видатковими накладними, про що зазначено на сторінці 9,10, акту перевірки.
Факт розрахунку позивачем за отримання товару підтверджується виписками по рахунку позивача, які були надані для перевірки та відображені в акті перевірки на сторінці 11,12 акту перевірки.
На підтвердження транспортування товару позивачем під час перевірки надано товарно-транспортні накладні, які відображені в акті перевірки (сторінка 11 акту перевірки).
Обсяги придбання за договором відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується первинними документами та про що зазначено в акті перевірки (сторінка 9,10,11,12 акту перевірки).
Також, з матеріалів справи убачається, що позивач має необхідні потужності для приймання і обробки зернових культур, а також документальне підтвердження щодо руху товару на підприємстві та передачі його у виробництво.
Враховуючи, досліджені матеріали справи, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що надані позивачем документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Бюро нових технологій». Крім того, перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки та зауважено судом першої інстанції, жодних податкових правопорушень в діях позивача податковим органом не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи податковим органом не проаналізовано.
Таким чином суд першої інстанції правильно встановив, що здійснення господарських операцій позивачем із контрагентом ТОВ "Бюро нових технологій", підтверджується наданими ним документами.
Належних доказів на спростування наведеного податковим органом суду апеляційної інстанції не надано, як і не надано доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Виконання сторонами договірних зобов'язань та наявність документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення господарських операцій за Договором, у тому числі, податкових накладних ТОВ "Бюро нових технологій", є підставою для включення до податкового кредиту позивача сум ПДВ за березень 2014 року на суму 250 038,67 грн.
Таким чином, оскільки господарські операції позивача із контрагентом ТОВ "Бюро нових технологій" виконувались згідно з належним чином укладеним Договором, що підтверджується вказаними вище документами, висновок про фактичне невиконання Договору між позивачем та ТОВ "Бюро нових технологій" є безпідставним.
Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та ТОВ "Бюро нових технологій" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.
В свою чергу, згідно частини першої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Згідно частини другої статті 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, що встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу, адже лише нормою закону має бути встановлено, що правочин є нікчемним.
Зокрема частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Частиною першою статті 224 Цивільного кодексу України, що правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.
Відповідно до частини другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частиною першою зазначеної правової норми визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Також, Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Тобто, підстави нікчемності правочину встановлюються саме законом, а недійсність правочину виключно рішенням суду, а не актами податкових перевірок та/або слідчими податкових органів на власний розсуд.
Судом встановлено, що договір, укладений філією позивача з ТОВ "Бюро нових технологій" є правочином, спрямованими на реальне настання правових наслідків та досягнення реальних цілей, обумовлених ними, укладеними з дотриманням всіх інших вимог, необхідних для чинності правочину згідно ст. 203 Цивільного кодексу України.
На день розгляду справи жодних рішень щодо визнання судом договорів недійсними, фіктивними - не існує. Позивач уклав договір для отримання реального результату, такий результат був досягнутий, усі первинні документи є в наявності, отже оспорюваний правочини не можуть бути визнаний недійсним.
Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право податкового органу при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого, що було зроблено відповідачем.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Бюро нових технологій", що підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що податковий орган в своїй апеляційній скарзі не навів жодних аргументів на спростування вищенаведених фактичних обставин справи та висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем спірні суми ПДВ сформовані на підставі дійсних податкових накладних контрагента позивача, а висновок відповідача про порушення позивачем п.п 192.1.1 п. 192.1 cт. 192, п.201.10, п. 201.6 cт. 201 , п. 185.1 ст. 185, п. 185.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3 cт. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та про заниження податку на додану вартість на загальну суму є безпідставним.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.
Суддя: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 03.02.2015 року.
.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.