Справа: № 754/10363/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилова О.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
03 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року, -
Позивач звернувся у суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його здійснити перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 23.07.2011 і до менту винесенні рішення у справі.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року адміністративний позов в частині вимог за період з 23.07.2011 по 18.12.2013 залишено без розгляду.
У решті постановою Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову відповідача щодо невиплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, визначеному ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 19.12.2013 по 15.08.2014. Зобов'язано відповідача зробити перерахунок і виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіну здоров'ю, у розмірі, визначеному приведеною нормою за вказаний період, з урахуванням виплачених коштів. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, встановленому статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Враховуючи, що постанова суду першої інстанції оскаржується лише відповідачем, колегія суддів переглядає судове рішення в межах вимог апелянта.
Як убачається із матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи внаслідок виконання робіт з такої ліквідації. Позивач перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, у спірний період, відповідач виплачує вказану додаткову пенсію позивачу у меншому розмірі, - встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України (ст. 113 Конституції України).
Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 здійснено тлумачення положень частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України, згідно з яким приведені норми слід розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році положення статті 50 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Зважаючи на викладене, колегія суддів зауважує, що у 2013 році Кабінетом Міністрів України окремої постанови щодо визначення розмірів додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, не приймалось. Тобто, Уряд України не використав свого права на визначення механізму реалізації вказаного Закону в частині встановлення порядку та розміру виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у 2013 році.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість покликання відповідача на те, що виплата додаткової пенсії повинна проводиться позивачу відповідно до урядової постанови від 23.11.2011 № 1210, оскільки встановлена нею сума була розрахована на виконання бюджетної програми на 2012 рік, у якій були закладені мінімальні бюджетні гарантії, що не відповідають потребам людини у 2013 та 2014 роках.
При цьому, судова колегія зважає на те, що в період з початку 2014 року до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року №1622-VII жодним законом України не встановлювалось обмежень у застосуванні статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судовою колегією враховується також, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, окрім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку додаткової пенсії позивача за спірний період.
Відтак, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача, які були задоволені судом першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук
.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М